Вцілілих будинків майже не залишилося: як оговтується село Максимівка, що на Миколаївщині, від 9 місяців окупації [ Редагувати ]

І якщо людей із фронтової Авдіївки закликають якнайшвидше виїжджати, то в деокуповані міста - життя вже потроху повертається. Село Максимівка, на Миколаївщині, було під контролем російської армії 9 місяців.

Вцілілих будинків там майже не залишилося. А сам населений пункт загарбники перекопали й перетворили на суцільні тунелі. Ворожі окопи бачила Наталя Сінченко.

Пані Наталя повернулася у рідну Максимівку нещодавно. Її село перебувало в окупації довгих дев'ять місяців. Жінка й досі не може оговтатися від того, що побачила у власній хаті.

Наталя Швець, жителька села Максимівка:

Ми повернулися додому і побачили, що вони поробили. Тут у нас жили командування їх. Начальство після себе, що вони залишили?

У будинку Наталі рашисти облаштували штаб. І прямо посеред хати викопали собі бліндаж.

Наталя Швець, жителька села Максимівка:

У домі взяли й викопали бліндаж. Як тут можна жити, ну як?

З речами господині вчинили по-варварськи: деякі повикидали, інші порозбивали.

Наталя Швець, жителька села Максимівка:

Все повиносили - ні подушок, ні матраців, ні ковдр, нічого не було такого. А такі речі, як наші, отам наші- на дворі. Де який утюг був, просто наглим образом розтоптали, розбили все. А кроваті, матраци, гардероби, кажуть, в бліндажі на поле привозили.

У літній кухні Наталі окупанти-росіяни харчувалися.

Наталя Швець, жителька села Максимівка:

- Це їх столова? Так, подивіться. Взагалі нічого не прибирали. - Це вони в цьому свинарнику їли? Звичайно. 

Усе село путінські солдати перетворили на укріпрайон, чи не до кожної хати ведуть траншеї.

Наталя Швець, жителька села Максимівка:

Ужахнулися, на вулиці такі окопи. По всьому селу порили! Чи тут ходили вони, чи ховалися, я не знаю.

А ще до Максимівки та на поля довкола нагнали військової техніки.

Максим Коровай, голова Первомайської селищної військової адміністрації:

Те, що вони потім підтягували важку техніку, це 100 відсотків, тому що ми спілкувалися з місцевими жителями, що техніка їх стояла у полях, на позиціях, окопували їх. Викопували собі бліндажі, собі викопували траншеї, щоб установлювати зенітки, міномети, і фактично в тому напрямку бити на центр нашої громади та в інші села.

Григорій - один з тих, хто бачив все на власні очі. Згадує, як було тяжко. Рашисти у місцевих відбирали телефони. Аби повністю позбавити зв'язку із зовнішнім світом.

Григорій Теременко, житель села Максимівка:

Ніякого у нас не було ні зв'язку, ні телефонів у нас не було нічого, ні якого радіо, нічого не було, щоб узнати, які новини, де що робиться. Отак і сиділи.

В селі не було ні світла, ні води, ні газу. Аби вижити, доводилося інколи брати в окупантів "пайки".

Григорій Теременко, житель села Максимівка:

Вони нам почали давати пайки: розсипуху, гречку, макарони. Таке вони нам почали давати.

Найскладніше було з медикаментами.

Григорій Теременко, житель села Максимівка:

Ліки міняв я, бо я гіпертонік. Просили яєчка, на заміну давали препарати.

Через вікно свого будинку Григорій спостерігав як живе ворог.

Наталя Сінченко, кореспондентка:

Саме на цьому місці росіяни приховували свою БМП. В цьому будинку вони мешкали, а коли розпочиналися обстріли, вони приховувалися в цьому бліндажі.

Свідки окупації говорять, що в селі розташовувалася росгвардія. Називали вони себе зухвало - "Максимівські дракони".

Григорій Теременко, житель села Максимівка:

У нас тут була регулярна російська армія. Тут ні бурятів, нікого не було. Тут руські були.

Проте ані окопи, ані бліндажі не допомогли росіянам втриматися на займаних позиціях.

Максим Коровай, голова Первомайської селищної військової адміністрації:

Дуже швидко спрацювали наші розвідники, які надавали інформацію. Як бачимо, село розбите процентів на 80. Немає таких хат, які не пошкоджені. Є такі хати які повністю зруйновані. Доставляємо людям гуманітарну допомогу продуктову, непродуктивну, генератори, бочки для питної води, різні інструменти різноманітного набору, матеріали для відновлення будинків, ремкомплекти.

Нині в Максимівці проживає 15 людей. Але це вкрай небезпечно. Через страх контрнаступу ЗСУ, росіяни мінували усе довкола: поля, городи й навіть хати з туалетами.