Аматорський народний театр у селі Худяки, що на Черкащині: для кого і які вистави ставлять актори [ Редагувати ]

Гастролюють в інших села та міста, виступають у будинку культури та навіть серед поля. На Черкащині у селі Худяки діє народний аматорський театр, яким вже сто років. Актори - це місцеві жителі, вони й глядачі. Готують як класичні установки, так і сучасні. Мають власний ютуб-канал. 

Вони виступають і на сцені й на фестивалях.

Грають класику та осучаснені твори.

Орки, рашисти, рускій воєний корабль... 

А нині репетицію проводять просто у старостаті рідних Худяків.

Ставитимуть "Кайдашеву сім'ю". У 16-річного Владислава - одна з головних ролей. Каже, сюди його привела ще в четвертому класі мама.

Владислав Шевчук, актор аматорського народного театру:

Дуже змінився, майже не говорив до людей, був тихонею. Став говорити, більше до людей тягнутись. Вимова в мене краще стала.

Звання аматорського народного театру цей колектив здобув понад 40 років тому, а створений був ще у 1918. Перерва у діяльності була лише під час Другої світової війни, в архівах і досі акторські фото тих часів.

Валентина - соціальна працівниця, а у вільний час - керівниця аматорського театру.

Валентина Кошелко, керівник аматорського народного театру:

Село Худяки - це просто театр, тут усі актори. Отак як ви думаєте, іду дивлюсь, о така людина підійшла б на таку роль, наприклад, Зоя Федорівна - ми з нею просто торгували на базарі.

Перші ролі жителі Худяків починають грати вже у шкільному віці. І така традиція зберігається поколіннями.

Юрій Комашко, житель села Худяки:

Тато привів мене сюди в театр ще в 11 класі. 

Самі шили костюми й збирали декорації. Нині ще й знімають свої вистави для ютуб-каналу. Улюблену справу театрали не покинули ні через пандемію, ні через повномасштабне вторгнення. А секрет, який передають із покоління у покоління, простий.

Іван Сапсай, актор аматорського народного театру:

Жити, на сцені жити, театр - це наше життя. Скільки ви почули гарних лайок на селі, це ж той самий театр, так що треба цим жити, напевно.

Нині під час повномасштабного вторгнення актори театру не мають доступу до рідної сцени у Будинку культури, та все ж не припиняють збиратися і проводити репетиції, щоб радувати односельців прем'єрами.