Річниця деокупації Ірпеня: болючі спогади жителів [ Редагувати ]
23 дні запеклих боїв. Фортеця - це передмістя Києва. Місто-герой Ірпінь сьогодні відзначає річницю деокупації. Російська армія намагалася стерти містечко з лиця землі. Як сьогодні згадують і звільнення, і окупацію місцеві жителі - розкаже мій колега Ігор Левенок, який і сам живе в Ірпені.
Ірпінь. Сльози рідних. Щемливі спогади. Панахида. Ірпінь вшановує й оплакує воїнів та мирних мешканців, чиє життя жорстоко забрали окупанти.
Торік українці й весь світ, затамувавши подих, стежили за новинами з Ірпеня. Російським загарбникам вдалося захопити частину міста. Вони проривалися до Києва. Двадцять три дні тут тривали запеклі бої. Оборонці Ірпеня витримали й не дозволили окупантам максимально близько підійти до столиці. 28 березня 2022 українські захисники вибили звідси рашистів. Ірпінь отримав звання "Місто-герой України".
Олександр Маркушин, міський голова Ірпеня:
В боях за місто загинуло з мого підрозділу територіальної оборони Ірпеня тридцять дев'ять наших хлопців. Приблизно п'ятдесят військових Збройних сил України загинуло і приблизно десь триста осіб цивільних загинуло. Чому приблизно, бо ще за два тижні після звільнення знаходили тіла.
Поки тривали бої, місцевих жителів евакуювали групами через піший перехід під зруйнованим мостом під обстрілами й з ризиком для життя. Це був єдиний спосіб залишити Ірпінь, усі інші напрямки обстрілювалися та контролювалися ворогом.
До четвертого березня ми сиділи із сином у цокольному місці й чекали, коли все мине.. Але чоловік сказав, що треба виїхати й по факту він спас нам життя.
А наступного дня чоловік пані Наталії загинув. Дмитро Українець. У перший день широкомасштабної війни записався у тероборону. Допомагав мирним жителям евакуюватися з міста.
Наталія Українець, вдова загиблого захисника Ірпеня:
Вони виїхали з побратимом, ось його могила, на завдання і попали в засідку, вони вивозили жінку. І так трапилося, що машина попала в огорожу, я так розумію її було прострілено. Їх спочатку поранили, а потім вбили.
А пані Оксана втратила сина. Він працював правоохоронцем, теж допомагав мирним жителям покинути охоплене вогнем місто. Потрапив в полон до окупантів, які його розстріляли.
Оксана Колеснікова, мати загиблого захисника:
Він заставив виїхати свою жінку вагітну, а сам залишився. Він виконував свій обов'язок як справжній чоловік, як справжній воїн.
Таким я побачив Ірпінь на третій день після звільнення. Місто, яке стало для мене другою домівкою. Понівечене і розтерзане. Місто, яке стало одним із символів кричущих звірств окупантів на цій війні.
Ось що залишилося від торгово-розважального центру "Жираф". Моторошна картина, це просто жах.
Парк "Мама" в Ірпені - це місце вже стало таким сакральним. Зазвичай, тут людно. Тутешні мами приводять сюди на прогулянку своїх діток. Після звільнення міста тут знайшли кілька могил. В одній з таких якраз і була похована мама із своїм дванадцятирічним сином.:
У квітучому навіть за європейськими мірками місті з'явилися відкриті зони суцільних руйнувань. Очевидно, на цілковиту відбудову Ірпеня знадобиться не один рік.
Олександр Маркушин, міський голова Ірпеня:
Шість тисяч родин залишилися без житла. Шість тисяч, представляєте, з ними три тисячі приватних будинків, з яких тисячу п'ятисот повністю знищено, десь 538 багатоповерхівок пошкоджено, інших об'єктів соціальної інфраструктури пошкоджено.
Ігор Левенок, кореспондент:
Сімдесят відсотків житлового фонду Ірпеня постраждало внаслідок бойових дій, на жаль, не всі будинки вдається і вдасться відновити. Адже чимало споруд просто не підлягають відновленню. Їх поступово демонтують і на тому місці знаходяться ось такі котловани.
Роботи по відновленню міста почалися з перших днів після визволення і не припиняються, хоча поки триває війна держава не може виділяти витрати на капітальне будівництво. Такий закон. Допомагають донори, міжнародні фонди й самі мешканці особистими заощадженнями. Людей як ніколи не об'єднувала спільну біду. Таким я побачив свою домівку.
Повернулися сусіди й ми разом взялися за справу. Розгрібання завалів, регулярні толоки та усвідомлення, крім нас самих, ніхто не виконує цю роботу.
Ігор Левенок, кореспондент:
Це мій рідний ЖК, коли я вперше побачив ці будиночки після звільнення, емоції було важко стримати. Це новий мікрорайон, будинки були побиті й понівечені снарядами. Минув рік. Непростий. Рік тяжкої праці. Але гуртом разом зі всіма мешканцями нам вдалося все відновити.
До російського вторгнення населення Ірпеня стало сто тисяч. Нині сюди повернулося вісімдесят п'ять відсотків його жителів. Іще тридцять тисяч тут зареєструвалися як внутрішні переселенці. І хоч рани, які завдав місту російський агресор, загоюються не швидко, місто-герой Ірпінь неодмінно відродиться в новій красі. Бо на це є бажання і воля його жителів.
