День Героїв України: історія бійця, який отримав поранення на Херсонщині та знову рветься на передову [ Редагувати ]
Василь до війни викладав у Дрогобицькому педагогічному університеті.
Боєць 63-ї механізованої бригади ЗСУ - Василь Матис дістав важке поранення у бою на Херсонщині - осколок влучив йому у хребет. Але після року лікування та реабілітації воїн знову на ногах і прагне повернутися на передову. Про бойовий досвід бійця до Дня Героїв України - сюжет Вікторії Балицької.
Це відео Василь Матис зняв у поїзді, коли торік у березні із побратимами їхав на передову. Відтоді він втратив багатьох товаришів.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
Я втратив ряд хлопців, втратив безпосередню свого взводного, втратив свого ротного. Чимало хлопців отримали поранення.
До війська Василь пішов добровільно. 26 лютого він вже був у 63- механізованій бригаді. Мав трирічний досвід в АТО.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
Ти там рахував скільки годин там наприклад на добу обстріли проходили, там 2, 3, 4 години. Тут навпаки - ти рахуєш скільки часу не було обстрілів.
Важке мінно-вибухове поранення Василь дістав 9 травня 2022 року під Снігурівкою. Воїна врятували побратими, які зупинили кровотечу та відвезли до лікарні.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
Осколок зупинився в хребті, пошкодивши його, відповідно хребці і зруйнувавши спинно-мозкові нерви. Я ще коли йшов в 14-му році, я усвідомлював куди я йду, що мене чекає, і що може бути. Я чітко усвідомлював, що рано чи пізно станеться ось ця ситуація з пораненням, тобто, вона настане чи загибель.
Бійця паралізувало - він не відчував ніг. Але завдяки лікуванню та реабілітації упродовж року він знову ходить.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
Я би хотів вернутися, але я не знаю, в силу свого стану, чи я це зможу зробити. Тобто фізично я можу повернутися, але чи буде користь від мене там. Тому що я не хочу бути обузою для своїх хлопців.
На війні, каже Василь, найдорожче - це побратими. А найстрашніше - це їхня смерть.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
Втрачати своїх… втрачати своїх, і ти розумієш, що ти нічого не можеш зробити.. Ти не можеш захистити того,хто поруч з тобою або в сусідньому окопі.
Василь керував відділенням. Намагався не допускати паніки та конфліктів.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
І хлопці у великій мірі просто вони всі різні, кожен своїми там проблемами, нюансами, своїм характером, але в момент військових дій воно все це якось нівелюється, і формується так, що це якийсь загальний єдиний організм живий.
Безперервні обстріли, по кілька діб без сну та в болоті окопів, - все це, каже Василь, можна витримати, якщо знати, заради чого. На його думку, українці воюють - за формування національної ідеї.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
Наслідки цієї війни оцінять наступні покоління, я думаю, років десь за 20-30 не швидше. Ми ніяк не зможемо це оцінити, тому що ми щось втратили в цій війні. Близьких, здоров'я, якесь майно, спосіб життя і так далі.
Василь до війни викладав у Дрогобицькому педагогічному університеті. Займався науковою роботою - він кандидит біологічних наук.
Василь Матис, військовослужбовець 63-ї окремої мехнізованої бригади ЗСУ:
Якщо припала така доля, ну скажімо так, на моє покоління, і мені особисто, то я згідний платити ту ціну, але щоб наступні покоління вже цього ніколи не мали. І не знали. І усвідомлювали, що таке є державність.
