На Рівненщині приймають переселенців [ Редагувати ]
За час повномасштабного вторгнення Рівненщина прийняла майже дев'яносто тисяч людей з різних куточків України. Пів сотні тисяч і дотепер проживають в області. Левова частка - переселенці з Донеччини. Де поселили людей та як вони обживаються бачила моя колега Сніжана Сидорук.
Христина веде нас до своєї нової кімнати, де нещодавно оселилася.
У нас велике ліжко, є балкон, все є. Туалет, ванна є.
Дівчина з Донеччини. Їй - 18. Їхала на Рівненщину на дев'ятому місяці вагітності, і під час подорожі, просто в евакуаційному потязі, у неї почалися пологи.
Христина, переселенка з Донеччини:
Я думала, що я доїду, бо їхати не так вже й довго поїздом. Почалися болі. Вони продовжувалися десь годину-півтори. Потім ми викликали "швидку". Так народила я в місті Олександрія Кіровоградської області. У мене пологи пройшли легко, швидко.
Христина народила сина, Гордія. Малюка дуже чекали з коханим Олександром. Заздалегідь купили для нього необхідних речей.
Христина, переселенка з Донеччини:
Готувалися залишитися в рідному місті народжувати, а коли стали постійні обстріли, рішили виїхати, бо ще народжувати ніде було, бо в нас одна лікарня залишилася. Багато одягу, люлька в нас їде. Все, що потрібно для дитини в перші місяці. У нас все було та все до нас зараз посилками їде.
Цю люльку молодій матусі подарували волонтери ще на Кіровоградщині. У ній Гордій і приїхав на Рівненщину.
Христина, переселенка з Донеччини:
Тут мені і ванночку, і візочок дали, і теж якийсь одяг.
Родину з малюком поселили у колишньому дитячому санаторії. Його під шелтер переобладнали для тих, кого війна змусила покинути дім.
Богдан Левшенюк, директор санаторію:
Приміщення непогане було, то обладнали котельню твердопаливну, замінили водовідведення і водопостачання в корпусі. І вже з допомогою селищної ради обладнали сорок кімнат, що змогли. Бо взагалі 150 місць є в корпусі. Їсти приготувати - окремо є їдальня. Там вона облаштована плитами, мийками, бойлером. Вони самі готують собі їсти.
Анна, переселенка з Донеччини:
Суп готуємо, готуємо гречку, крильця жаримо.
Анна готує обід для себе, брата, мами і своєї донечки. Родина евакуювалася із міста Добропілля.
Анна, переселенка з Донеччини:
Вирішили поїхати, бо все страшніше стає. Ми не знали, куди ми їдемо. От перших евакуйованих в лікарню поселили. Ми думали, що також десь таке. А нас привезли в санаторій, то дуже подобається, відпочиваємо.
З овочами переселенцям допомагають місцеві. Крупи привозять волонтери. М'ясо, розповідає Анна, купують у місцевих магазинах. Посудом забезпечили. Загалом у санаторії нині проживає три десятки людей.
Крапельку одежі взяла, тому що вже весна, нащо вона мені нада. Головне - виїхати.
Пані Людмила взялася наводити чистоту на території санаторію. Жінка - з Покровська.
Людмила, переселенка з Донеччини:
Я залишила дім і поїхала, бо вже неможливо було. Тремтить, скоро земля буде трястися. Ви представте собі, що там робиться. А тут дуже добре, подобається. І повітря чисте, і тихо, спокійно. Як в мирному житті ми живемо.
Окрім санаторіїв та комунальних закладів, людей зі сходу України на Демидівщині розселяють також у приватних будинках та на базах відпочинку.
Анатолій Бондар, заступник голови Демидівської селищної ради:
Більше тисячі було прийнято. Пізніше люди знайшли собі притулок в інших місцях, десь пороз'їжджалися. Сьогодні з тих, що приїхали з початку повномасштабного вторгнення, це десь залишилось близько 230 людей.
Родзинкою цієї громади є водосховище. Влітку воно приваблює багато туристів. Санаторій, де живуть переселенці, теж на його березі. Серед вікових сосен прогулюються зі своїм первістком і Христина з Олександром. Молода сім'я поки планів не будує, адже кажуть, війна їх все одно руйнує.
Поки що будемо тут перші місяці, можливо, на все літо, бо зараз сезон буде. Якісь магазинчики відкриються, будуть приїжджати відпочивати люди, і якась робота буде.
