З протезами їздить на велосипеді: історія воїна [ Редагувати ]
Пів сотні захисників чекають на протези у реабілітаційному відділенні Вашківецької лікарні, що на Буковині. Їх бажання перемогти - найбільша мотивація у виснажливій реабілітації. І успіхи воїнів дійсно вражають: після кількох тижнів протезування вони вже починають бігати на протезах і їздити на велосипедах. Продовжить Ольга Лучек.
На подвір'ї Вашківецької лікарні нас зустрічають бійці. На годиннику 10-та ранку, але всі вже добре попрацювали. Василь щойно з реабілітаційної палати, кілька хвилин відпочинку і на фізкультуру. Йому - 58, на фронті був штурмовиком. Воював на найзапекліших напрямках Запорізької області.
Василь Торак, військовослужбовець:
Дуже велика ціна, там з нашої бригади раховані люди лишилися. Коли проривали у Роботино цей перший етап, за нами там йшла Національна гвардія, десантники заходили, наша задача полягала в тому, що ми для них мали відкрити ворота.
В одному з тяжких боїв воїна з побратимами вирахували ворожі дрони.
Василь Торак, військовослужбовець:
Ці дрони нас вичислили і перший прильот метрів 40 від нас, а другий прямо в саму точку, у нас. Прилетіла мінометка, я просто автомат тримав в руках, ударило в автомат і благодаря цьому автомату я лишився живий.
Василь на реабілітації 7 місяців. Днями має отримати протез руки, а поки робить терапевтичні вправи. Уже є успіхи.
Марія Равлюк, фізичий терапевт Вашківецької лікарні:
Працювали ми над контрактурою ключового суглоба, рука піднімалася тільки так, навіть нижче. Ми розробили різними терапевтичними вправами, також за допомогою резинки, я розминала руку і досягли ми дуже хороших результатів.
Боєць себе не шкодує.
Марія Равлюк, фізичний терапевт Вашківецької лікарні:
Вже коли буде протез, у нас вже будуть вправи відрізнятися, будемо більше працювати на те, щоби чоловік привик до нього, щоб кукса привикала, захват, підняти, попробувати двері відкрити, ручку взяти, чашку перенести.
У Вашківецькій лікарні нині пів сотні військовиків. З ними працюють шість мультидисциплінарних команд. Хтось із воїнів лише готується до протезування, а інші - вже роблять свої перші кроки.
Діана Романюк, завідувач відділення реабілітації та паліативної допомоги Вашківецької лікарні:
У нас є всі необхідні тренажери для покращення м'язової сили, м'язового тонусу, спини у всіх наших пацієнтів, це є важливим перед протезуванням, щоб всі м'язи були готові, як здорової ноги, так і тулуба, щоби пацієнту було якомога легше протезуватися і вільно ходити на протезі.
Сергій - із Чернігівщини, у цьому медзакладі вже вдруге. Виснажлива реабілітація вже позаду.
Сергій, військовослужбовець:
Виписався я у вересні, реабілітація спочатку була тяжка, ти пролежав дуже довго в лікарні, поки підготували, зашили куксу, м'язи атрофувалися і через це навіть на милицях пару кроків - це для тебе було вже якесь досягнення і ти мало не непритомнієш.
Хлопець зізнається: з протезом доводиться щодня долати труднощі. Приміром, дошкуляє спека.
Сергій, військовослужбовець:
В тебе нога бистріше у два рази потіє, ідуть подразнення, ти натираєш її швидше і тому трохи стає тяжче. Тобі треба робити або перерви, сісти, якесь полотенечко собі носить маленьке, щоб ногу ту витерти. У мене через рік, як я ходжу на цьому протезі, відбулася заміна гільзоприймача, що я надіваю куксу туди, мені потрібно трошки до нього адаптуватись.
Між процедурами та виснажливими вправами хлопці самі собі влаштовують дозвілля. Один із варіантів - катання на велосипеді. Серед любителів швидкої їзди - Олег. Хлопець з постійним протезом лише три тижні, а вже намагається обігнати сусіда по палаті.
Олег, військовослужбовець:
Щоб їхать на велосипеді - треба ходить, тренуватись постійно, тоді воно бистріше буде, якщо не лінуватись, то бистро навчишся ходить. По началу звичайно важко.
Постійні тренування і гумор - це те, що повертає захисників до життя. А ще - мрії. Про найшвидшу Перемогу.
