Вихід з оточення був пекельним: 10-та річниця "Довжанського котла" [ Редагувати ]
10-та річниця "Довжанського котла". Саме 6 серпня 2014 наші захисники вийшли з оточення. Вели кругову оборону 22 дні. Тоді зведені загони прикордонників разом із підрозділами ЗСУ намагалися втримати важливий пункт пропуску "Довжанський" на Луганщині. росіяни планували використати його для руху колон з технікою, боєприпасами й живою силою зі своєї території до сепаратистів. Наша знімальна група поспілкувалась з учасниками тих подій.
Андрій показує каску, яка зберегла йому життя і стала талісманом. Ворожа куля влетіла під шолом, зрикошетила від голови та застрягла з іншого боку. Сталося це під час виходу з так званого "Довжанського котла".
Цей пункт пропуску на Луганщині наші захисники боронили влітку дві тисячі чотирнадцятого. Запеклі бої зав'язались, бо росіяни планували перекидати через нього техніку та живу силу. Колона танків з росії пройшла тут 12 червня. Та вже за 5 днів українці відновили контроль над пунктом пропуску і тримали оборону. Тоді нашим захисникам забороняли стріляти у відповідь, а росіяни влаштовували справжнє пекло для українських бійців.
Руслан Ставицький, захисник пункту пропуску "Довжанський":
Обстріли характеризувались щільністю вогню на цьому п'ятачку пункту пропуску, який досить невеликий, обстріли тривали близько 5-6 годин, нам не давали піднімати голову.
Хоча минуло вже десять років, Руслан пам'ятає усі події. Опинитися в оточенні, згадує, було морально складно, проте українські захисники й далі захищали пункт пропуску, попри усі провокації росіян. Перед кожним масштабним обстрілом ті припрошували наших хлопців до свого КПП.
Руслан Ставицький, захисник пункту пропуску "Довжанський":
Відкривались ворота і це було таке собі запрошення, що хлопці, уходьте до нас, останетесь живими, на той час ніхто з мого підрозділу свої позиції не покинув, зброю ніхто не лишив, всі продовжували виконувати завдання.
Серед тих, хто тоді боронив пункт пропуску "Довжанський", був і Андрій Красноштан. У повному оточенні він з побратимами пробув 22 дні. Потому командування ухвалило рішення про залишення позицій.
Андрій Красноштан, захисник пункту пропуску "Довжанський":
Коли ми отримали наказ на вихід, проривом це ніхто не називав, потрібно було вийти в інші місця, куди ми виходили, ніхто не знав, відповідно ми просто виконували своє завдання. Готові були до всього, ми просто сіли в машину і їхали, готові були як завжди.
Вихід з кругового оточення біля КПП "Довжанський" для наших захисників був пекельним.
Не давали виходити, ми рухались - і у напрямку руху зведеної колони здійснювались обстріли. Багато моментів таких було, що одночасно з двох сторін по тій дорозі, по якій ми рухались.
Щоби виконати наказ, нашим бійцям знадобилася фактично доба. Та під час цієї операції загинуло одинадцять захисників, ще п'ятеро досі вважаються зниклими безвісти. І Андрій, і Руслан нині продовжують службу у 15-му мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон". І щороку 6 серпня згадують тих, хто став першим символом українського героїзму.
Їх забути неможливо, тому що на той час ту навалу стримували прикордонники спільно із ЗСУ й іншими військовими формуваннями, не жаліючи життя і не задумуючись, що буде далі.
