У Сумах легендарний дядько Гриша завершує турне: історія волонтера [ Редагувати ]
У Суми приїхав легендарний волонтер із Херсона Григорій Янченко, відомий, як дядько Гриша. І Суми стануть завершальним містом у його турне. Чоловік збирає кошти для потреб воїнів із 2014 року. Робив таке навіть під час окупації. Уже доправив на передову чимало необхідних речей. Про шлях волонтера та його плани на майбутнє - дізнавалася Юлія Зайцева.
На кріслі колісному та у береті десантників, цей пенсіонер під звуки гімну України збирав гроші для ЗСУ в окупованому Херсоні.
Потім чоловік змінив берет на краповий …
Оце подарунок 79 бригади десантної.
Додав прапорів, розширив репертуар:
Українськими народними піснями, потім доповнив піснями відомими, які на слуху в народу, потім доповнив піснями, які створені в зоні АТО, є така співачка, моя улюблена, Христина Панасюк із Рівного, зараз вона підписала контракт, вона є військовою.
І як і раніше, у велелюдних місцях, збирає кошти для військовиків.
Григорій Янченко, волонтер:
Вже за результатами здобутку я вирішую скільки брати дронів, скільки брати "Старлінків", скільки брати допомоги медичної, скільки брати всього іншого, за цих 10 років ти вже зрозумів стан і бійців, і те, що їм потрібно, зараз йде війна, ви розумієте, йде війна дронів, тому дрони й антидрони - це основне в їхній боротьбі проти орків. Мій внесок, можливо, якась краплина в морі, але ви розумієте, із цих краплин складаються струмки, струмки перетворюються в річки, а річки впадають в моря.
Цього тижня у Сумах під пекучим сонцем. Його стійкість викликає захват у містян.
У людей є руки, ноги, і не можуть нічого робити, а в людини, в якої немає ні рук, ні ніг, зате робить все, що може солдатам нашим… Людина з добрим серцем.
Пан Григорій народився на Чернігівщині, більшу частину життя прожив у Херсоні. Через погрози розправи евакуювався до Запоріжжя. Чоловік каже: що зміг би жити будь-де, головне, аби на рідній землі.
Григорій Янченко, волонтер:
Мені пропонували й в Ужгороді, і в Житомирі й скрізь, можливо, якщо у вас там ніде жити, переселяйтеся до нас, ми вам надамо все, але ви розумієте, я себе відчуваю в Україні, в кожному місті, як в рідному місті. Я, бувши за кордоном у своїх синів, після 4 днів перебування в Німеччині говорю: я хочу додому.
Волонтер об'їздив майже всі обласні центри й багато інших міст України. Щотижня він у новому населеному пункті, раз на місяць вирушає з подарунками на передову. Звідти повертається - теж не з порожніми руками.
Григорій Янченко, волонтер:
Мені ще при житті дружина говорила, слухай, ти перетворив свою квартиру в музей, чому, тому що там і шеврони, і прапори, і подяки, і все-все, гільзи від снарядів, підписані для мене. Дуже-дуже багато всього, головний подарунок - це Перемога.
4 роки тому дружини Григорія не стало, діти вже дорослі, має 5 онуків. Після цього турне волів би зробити перерву на лікування, але на війні - пауз немає. Тож буде волонтерити, скільки стане сил.
Григорій Янченко, волонтер:
Мені 77, можливо, це буде 80 років, але я не зможу, все одно я буду збирати кошти й передавати іншим волонтерам.
