Вразив усю Україну втечею з окупації: історія дідуся з Очеретиного [ Редагувати ]
Росіяни зруйнували його дім і хотіли змусити змінити громадянство. Але зміг утекти. У свої вісімдесят вісім років чоловік пішки подолав десятки кілометрів під обстрілами, щоби вийти з окупації.
Дідусь з села Очеретине, Іван Якович Вівсяник, який вразив своєю хоробрістю та любов'ю до України, днями приїхав на Прикарпаття. У гості до нього завітала Жанна Дутчак.
Іван Якович уважно слухає останні зведення з фронту, сподівається почути хороші новини про своє рідне село Очеретине. Росіяни окупували населений пункт навесні цього року.
Іван Вівсяник, переселенець:
Очеретине від Донецька десь сімдесят кілометрів. Дуже обстрілювали. Рядом був такий сильний вірив і повилітали шибки, посипалась черепиця. Там життя не було. Я жив в літній кухоньці. Туди все переніс, що необхідне.
Івану Яковичу вісімдесят вісім. Він з Донеччини. В Івано-Франківськ приїхав два тижні тому. Зараз потроху обживається на новому місці. Показує, як облаштувався в геріатричному пансіонаті.
З особистих речей у старенького лише пенсійне посвідчення і телефон. Це все, що встиг забрати, коли покидав будинок. Паспорт в нього забрали росіяни в перший же день, як окупували село.
Іван Вівсяник, переселенець:
Я вийшов аби дрова зібрати, йде чоловік у воєнній формі. Проверка паспортов. У вас є паспорт. Кажу, що є. Я захожу, а він за мною заходить. Я йому даю паспорт. Він паспорт бере. Каже: ми завтра вам випишемо російське гражданство, приходьте.
Дідусь каже: свої документи в руки окупанту ніколи б не віддав. Але сплутав російського солдата з бійцем ЗСУ. А коли зрозумів, хто перед ним насправді, вже було пізно.
Іван Вівсяник, переселенець:
І пішов я шукати цього, який у мене паспорт забрав. А він молодий такий, балакає телефоном, я пішов туди й хотів заходити, а він: ти що хочеш, аби я тобі кулю в лоб дав.
Та жити в окупації чоловік не хотів. Трохи перечекав і наважився на втечу.
Іван Вівсяник, переселенець:
Я день думав, що робить, я думав, що вернуться і вигонять їх. На другий день теж думав. І тоді прийняв рішення виходити пішки. А що боятися, я вже попадав під обстріли, і знаю, що це таке
З хати дідусь вийшов вночі, і рушив вздовж траси Очеретине-Покровськ. Пішки йшов близько десяти годин, час від часу робив перерви через обстріли. Коли вогонь трохи стихав, вирушав далі.
З Покровська вимушеного переселенця евакуювали в тимчасовий шелтер в Дніпрі, де він прожив кілька місяців. А потім попросив, щоб його перевезли жити на захід країни - якомога далі від війни. З цим краєм його пов'язують приємні спогади - замолоду відпочивав тут з дружиною.
Іван Вівсяник, переселенець:
Тут гарно, але дома краще. Я сумую по моїх містах. Мені хочеться на рідну землю, додому.
Іван Якович вірить у перемогу України й те, що наші землі будуть звільнені. Разом з тим розуміє, що вже не повернеться в рідне Очеретине. Адже росіяни стерли з лиця землі його село, як і десятки інших українських населених пунктів.
