Рятують поранених бійців: як працюють хірурги в умовах війни [ Редагувати ]
Українські хірурги відзначили професійне свято. В умовах війни медики цілодобово в операційних. Рятують бійців, цивільних, які потерпають від російської агресії. Наш наступний сюжет із хірургічного відділення Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни. Там оперують поранених захисників. Мої колеги на власні очі бачили, як з тіла воїна витягли п'ять осколків від 120-міліметрової мінометної міни. Які ще фрагменти боєприпасів знаходять у ранах військовиків та чому хірургові важливіше не ампутувати, а врятувати пошкоджену кінцівку - дивіться у нашому репортажі.
На шпитальному ліжку - Павло. Хлопець з Луцька. До війська пішов добровольцем цьогоріч у березні, а вже наприкінці травня біля Часового Яру потрапив під мінометний обстріл.
Павло, військовослужбовець ЗСУ:
Отримав поранення при виході з позицій. Прилетіла "120-ка". Осколки пішли по ногах. Відчув пекучий біль, ніби як опіки. Побратими мене знайшли вже через хвилин 15-20 після поранення. Турнікети накладав сам.
У тілі бійця досі п'ять уламків. З такими гостинцями від ворога Павло живе вже четвертий місяць. Осколки треба виймати, бо вони пошкоджують нерви й судини. Хлопцю боляче рухатися.
Андрій Яцюк, лікар-хірург:
Відновлення нерва, поки є стороннє тіло, його треба забирати. Це відносно чутливості - це стегна, а ці уламки, які в нього в сідничній ділянці, вони заважають під час рухів.
У Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни Павла беруться оперувати.
Болю пацієнт під місцевою анестезією не відчуває. Усю операцію перебуває при тямі.
- Паша, як справи? - Все чудово.
І ось перший уламок уже дістає хірург. Осколки у Павла - металеві, пояснює лікар. Вони магнітяться, тому їх легше знайти у тілі. Проте сучасні боєприпаси чим лише не начиняють, аби збільшити радіус ураження.
Андрій Яцюк, лікар-хірург:
Під час залітання осколка там може бути і частини камуфляжу, і, якщо це ноги, то там шкіра від берців. Я видаляв навіть шматки кабелю, від телефонного кабелю, скрепки, англійські булавки.
Андрій Яцюк понад двадцять років працював цивільним хірургом, а від початку повномасштабного вторгнення рятує поранених у шпиталі. Зізнається, любить свою професію за миттєвий результат.
Андрій Яцюк, лікар-хірург:
Виходячи з операційної, ти вже знаєш, чи зміг ти людині допомогти, чи не зміг.
Цього разу лікар допоміг бійцеві позбутися в тілі усього ворожого залізяччя.
Нам все-таки вдалося цей процес трошки зупинити, рана практично загоїлася.
А ось Андрій Панчишин перев'язує рани військовику за позивним "Фізрук". У Миколи - травми рук та обох ніг. Штурмовик з Рівного гнав ворога на Курщині, аж доки з побратимами не втрапили в засідку.
Микола, військовослужбовець ЗСУ:
Поранили сначала руку, пальця. Видвигалися до своєї точки, начали знову на нашу точку бомбить. Може, ракета з якогось вертольота чи шо, ну, і біля мене там в метрах чотирьох один зі снарядів зірвався. І оце вже поранило мене в ногу - одну, другу.
Миколу теж готують до операції. Головне, каже хірург, зберегти пораненому пальці на руці. У шпиталі Андрій Панчишин вже працює п'ятий рік. І хоча цей заклад не на першій лінії допомоги, а в тилу, та роботи вистачає.
Андрій Панчишин, лікар-хірург:
Більшість поранень - це є осколково-вогнепальні уламкові поранення. Якщо говорити про снаряди, зброю, якими вони нанесені, так раніше це були більше артилерійські ураження, а зараз значно частіше потрапляють - це дрон.
У хірургічному відділенні госпіталю є чимало пацієнтів, у кого на фронті загострилися супутні хвороби, і вони теж потребують оперативного втручання. Тож, окрім хірургів, у закладі працюють ще й травматологи та уролог.
Роман Мотовиляк, завідувач хірургічного відділення Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:
Ми завантажені повністю. На сьогодні на 34 ліжках у нас менш як 34 хворих не буває. 37. Приходиться нам доставляти додаткові ліжка, для того, щоб могти їх прийняти.
Основна спеціалізація цього шпиталю - реабілітація військових. Тут виходжують важкопоранених зі всієї України. Його очільник за фахом теж хірург. У планах розбудова закладу.
Андрій Бурачик, начальник Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:
Саме в цьому корпусі також передбачено цілий операційний блок, в складі якого будуть три операційних. Це буде і нейрохірургічна операційна, це буде і загальнохірургічна операційна, де буде надаватись допомога нашим захисникам і цивільному населенню.
За понад два з половиною роки війни хірурги врятували життя сотням тисяч українських захисників та цивільним, які постраждали від російської агресії. У шпиталі на Рівненщині медики щодня у стані бойової готовності.
Забобонів ніяких нема. Помолитися Богу, щоб Господь поміг, та й все - оце весь ритуал.
Виписати пацієнта в задовільному стані, аби він пішов собі додому.
