Поставили на ноги не одного захисника: як на Буковині працює реабілітаційний центр [ Редагувати ]
У місті Хотин, що на Буковині, понад пів року працює реабілітаційний центр для поранених бійців. Лікарі змогли поставити на ноги не одного захисника. Переконують, усе завдяки впертості та наполегливості воїнів. Ольга Лучек побувала в цьому реабілітаційному центрі.
Ірина та Володимир 15 років разом. Зараз жінка провідує чоловіка у лікарняній палаті. В одному з тяжких боїв Володимира з побратимами ворог вирахував за допомогою дронів, тоді граната прилетіла прямісінько під ноги воїну. Пригадує, на евакуацію чекав 36 годин. Ногу врятувати не вдалося. Зараз намагається жити заново і робити перші кроки.
Поки що проходжується лише по палаті, але вірить, що за допомогою рідних відстань незабаром збільшиться.
Володимир та Ірина подружжя:
- Складно, як мала дитина вчиться. - Мусимо підтримувати, а як лишити. - З самого початку підтримує. - Відколи узнала і це вже пів року.
Поранення та довге обмеження рухливості призводять до атрофії та ослаблення м'язів, пояснюють реабілітологи. Тож правильне відновлення бійців - вкрай важливе. У хотинському реабілітаційному відділенні з військовиками працюють команди: лікарів, психологів, ерго- та фізіотерапевти.
Микола Рябий, завідувач реабілітаційного відділення Хотинської лікарні:
На даний час у нас зараз знаходиться 12 військових, які отримали поранення внаслідок військових дій на території України. Більшість з них - це мінно-вибухові травми, які проходили спочатку лікування в стаціонарних відділеннях, коли вже їм знадобилася реабілітація для відновлення своїх функцій втрачених, тоді переводяться у відділення реабілітації.
Вправи, масаж, мануальна терапія та м'язова релаксація дають позитивний ефект, кажуть лікарі. Ось на цьому ерготерапевтичному столі відновлюють дрібну моторику, успіхи видно вже після кількох вправ.
Ольга Продан, ерготерапевт:
Зжимаємо пальчиками й розжимаємо, також ми кладемо вагу і кожен день підвищуємо вагу.
А це вже у залі фізичної реабілітації займається Сергій. Боєць посилено працює над розробкою стопи. 3 місяці тому дістав поранення на Донеччині. Спочатку навіть сумнівався, що зможе ходити.
Сергій, військовослужбовець:
Зайняли позицію, почали облаштовувати місця і була темна пора доби, наступив на ПФМ-1 пелюсток. Получив мінно-вибухову травму лівої стопи з дефектом м'язової кісткової тканини, 4 переломи.
Та вже після трьох тижнів реабілітації захисник може рухатися навіть без милиць.
Сергій, військовослужбовець:
Щоденно займаємось, розробляємо стопу, бо є обмеження в русі, ну, є результат, я можу вже ходити без милиць.
Всі рухи Сергій виконує під пильним наглядом реабілітолога. Який щодня підбирає комплекс всіх необхідних вправ і навантажень.
Олег, реабілітолог:
Я допомагаю йому, щоб краще розробити, спокійненько, розтягнути наші м'язи й далі ми починаємо працювати з резиночками, даємо навантаженість, тут в праві Сергій як і сам працює, так і з моєю допомогою.
Поруч на біговій доріжці вже понаднормово працює 27-річний Ярослав. І хоч як лікарі не просять зійти й перепочити, він не піддається, бо переконаний: лише посилені фізичні навантаження дадуть результат. Військовослужбовець почав ходити на протезі лише за три дні.
Ярослав, військовослужбовець:
Захотів ходити та й так вдалося, через силу, через болі. І получився такий результат. Ну, і благодаря реабілітологам, спортзалу, фізичній підготовці, від ранку до вечора праці важкої.
Усі захисники мають плани на майбутнє. Більшість збирається знову повернутися на фронт. Тому продовжують наполегливу адаптацію до нових умов життя.
