У Варшаві українці провели акцію на підтримку полонених [ Редагувати ]
У Варшаві українці вийшли на акцію, щоб підтримати військовополонених. Родичі бранців кремля та зниклих безвісти, а також польські та українські активісти зібралися під головним офісом Червоного Хреста. Чого вимагали від організації - чула наша кореспондентка Наталія Шумакова.
Я розшукую свого брата Іллю. Він зник в Сєвєродонецькому районі у 22 році під час бойових дій. І два з половиною роки ми не знаємо, що з ним.
Марина чекає з полону молодшого брата. У жінки лишилося єдина світлина Іллі – і надія, що він повернеться додому. Вже відомо, що її брат – живий, це підтвердили його побратими.
Марина Слободська, сестра військовополоненого:
Є свідчення від звільнених, що він знаходиться в полоні, тобто це підтверджено офіційним Координаційним штабом. Дуже хочеться, щоб на кінець Червоний хрест, як вони себе називають незалежною, нейтральною, гуманітарною організацією, щоб вони змогли влаштувати нам можливість контактувати з нашими рідними так, як вони роблять це для російських військовополонених.
Хоча зверталася до Червоного Хреста, щоб вони встановили місцезнаходження мого брата, відвідали його, встановили його стан здоров'я і повідомили про його місцезнаходження. За два з половиною роки всіх запитів, листів, звернень, які писали в Червоний Хрест, жодного разу не прийшла відповідь, жодного разу.
Марина спеціально приїхала у Варшаву з Італії, де проживає постійно, на акцію протесту біля представництва Червоного Хреста. Родичі бранців Кремля та зниклих безвісти, а також польські та українські активісти прийшли до головного офісу організації. Вони закликали представників вжити реальних дій для захисту прав українських захисників, які нині перебувають у російських тюрмах. Зокрема, більш активно шукати людей, надавати інформацію родинам бійців, а також перевіряти умови утримання полонених.
Мій брат… Він загинув. Але коли ми з ним говорили, все, що він сказав: я не хочу потрапити в полон.
Це 141 бригада, дуже багато хлопців в один час пропали безвісти, ніхто не може дати відповіді. Ми звертаємося куди тільки можемо!
Тетяна Петрівна чекає на визволення сина. Її Артур став на захист України без жодних роздумів. Він - захисник Маріуполя, боєць "Азову". І мати знає, що він живий.
Тетяна Петрівна, мати українського військовополоненого:
Вийшов за наказом вищого керівництва 16 травня 2022 року. І по цей день знаходиться в полоні. Потрібно відстоювати свої права, щоб була кореспонденція, щоб контролювали поводження з військовополоненими, щоб було таке ставлення як до російських військовополонених у нас на території України.
Поза камерою жінка показує фото сина і каже, що в російській в'язниці його, як і інших "азовців", катують і морять голодом. Найстрашніше – немає зв'язку. Жінка вимагає, щоб організація Червоний Хрест забезпечила право родичів полонених на кореспонденцію, що передбачено міжнародними конвенціями.
Щоб їх врешті почули, і змусити Червоний Хрест діяти, родичі бранців розпочинають акцію з написання листів військовополоненим. Впродовж трьох тижнів планують зібрати понад 10 тисяч листів, принести їх до офісу Червоного хреста з вимогою передати українським військовополоненим.
Катерина Челядіна, активістка, організаторка акції:
Ми вимагаємо належного моніторингу наших військовополонених українських, які знаходяться у російському полоні понад 2 роки, а деякі знаходяться з 2014 року. 19 листопада ми розпочинаємо акцію спільно з громадською організацією "Територія жінок", фондом "Серце в дії" та "Спільнотою Оленівки" з написання листів. Буде написано багато листів до полонених, зокрема сиріт. Їм ніхто не пише. Нема кому за них виходити, нема кому за них просити. А ми маємо звільнити всіх. Ми всіх їх маємо повернути.
Наталія Шумакова, кореспондентка:
Останній обмін полоненими відбувся 18 жовтня, тоді з російського полону повернули 95 українців. Серед звільнених, зокрема був правозахисник, журналіст та військовослужбовець Максим Буткевич. 8 листопада стало відомо, що в Україну повернули тіла 563 полеглих оборонців. Водночас тисячі українських громадян досі залишаються в полоні у росіян.
