Пошук зниклих безвісти: чи є організації, які можуть вплинути на росію [ Редагувати ]
"Женевські конвенції" перекреслені! Замість них "конвенції московські". Проєкт з такою різкою назвою презентували днями у Києві. Він описує дії росії щодо бранців: жорстоке поводження, катування, побиття та приниження. Хто, окрім самої країни-агресорки, має нести відповідальність за дотримання норм державного права стосовно військовополонених та чи є організації у світі, які можуть вплинути на росію - наш наступний матеріал.
Альона Лила, сестра зниклого безвісти захисника:
Артилерійський обстріл на Бахмутському напрямку, він там був не один, там було кілька людей. І під час цього було сповіщення про зникнення безвісти.
Уже рік і 10 місяців рідний брат Альони вважається зниклим безвісти. Його родина робить усе, щоби розшукати Євгена. Але за майже два роки не отримали жодної інформації від міжнародних організацій - чи живий чоловік, чи, може, перебуває у російському полоні.
Альона Лила, сестра зниклого безвісти захисника:
Ми спілкуємося один з одним в різних чатах та об'єднаннях, щоб отримати якусь інформацію, ми спілкуємося з усіма органами, які дотичні до пошуків. Є у нас фото, яке було знято в Горлівській колонії, на якому, ймовірно, це він, але офіційна експертиза не може підтвердити на 100 відсотків, тому що воно розмите.
За словами омбудсмена Дмитра Лубінця, з початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з російського полону 3767 своїх громадян, серед них понад 150 - цивільних. Проте десятки тисяч українців у російській неволі й досі. Ідентифікувати усіх, а отже, і допомогти - неможливо, адже напряму росія відмовляється надавати цю інформацію. А співпраця країни-агресорки з гуманітарними організаціями, такими як Міжнародний комітет Червоного Хреста, не дає очікуваних результатів.
Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з питань прав людини:
МКЧХ - це єдиний інструмент отримання офіційної інформації з боку рф, тому офіційної повної інформації про громадян, які знаходяться в російському полоні, у нас немає. І це в тому числі результат неефективної роботи МКЧХ.
Залишається шукати підтримки міжнародної спільноти. Зокрема - керівництва країн підписантів Женевських конвенцій. Проте і це виявляється майже намарна справа. Наприкінці жовтня в Женеві відбулася міжнародна конференція Червоного Хреста та Червоного півмісяця. Саме там раз на чотири роки обговорюють та приймають важливі зобов'язання гуманітарного характеру. Проте на запит української сторони - організувати доповідь про проблеми українських військових, що перебувають у російському полоні, організатори заходу відмовили.
Наталія Єпіфанова, голова ГО "Вояцький визвіл":
Ми говорили, що проблема доступу до українських військовополонених - це кричуща проблема і треба шукати доступ і шляхи вирішення, на що вони сказали, що у нас у світі 120 збройних конфліктів і ми Україну не будемо виділяти окремо для обговорення.
Наталія Єпіфанова та ще 17 українок влаштували мирну акцію під стінами конференції у Женеві, намагаючись достукатися до учасників.
Наталія Єпіфанова, голова ГО "Вояцький визвіл":
Ми не збираємося мовчати, ми наполягаємо на тому, щоб Червоний Хрест був більш активним і добивавсь доступу до українських полонених у рф. Ми підійшли до самого місця проведення конференції в той же день і намагалися роздавати запрошення на нашу акцію, чим, звичайно, ми викликали здивування. Потім було викликано поліцію і нас попросили звідти забратись.
Допомагати іншим з пошуками своїх рідних Наталія почала, ще коли її племінник, оборонець Маріуполя Леонід, був у списках зниклих безвісти.
Наталія Єпіфанова, голова ГО "Вояцький визвіл":
Нам повідомляли, що, можливо, полон, але ніхто цього не підтверджував. Підтвердження Червоного Хреста ми отримали в березні 24 року, через два роки було підтвердження.
Українського захисника у полоні росіяни катували.
Наталія Єпіфанова, голова ГО "Вояцький визвіл":
Він багато що розказував, що їх морили голодом, що була антисанітарія, окремо приїжджали отряди ФСБ і це означало, що вони приїжджали їх бити, розказував, як їх ребра, носи ламали й очі вибивали.
І, схоже, світ не належним чином реагує на порушення Женевських конвенцій, наголошують у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Питання пошуку зниклих безвісти та тортур у російських тюрмах - зона відповідальності, зокрема, Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Але там стверджують: росія їх до в'язнів не пускає.
Олександр Власенко, прессекретар делегації МКЧХ в Україні:
Ми можемо вимагати наш доступ, ми можемо використовувати всі важелі впливу, жоден з них не гарантує те, що ми цей доступ отримуємо. Ми цей діалог ведемо, ми готові відвідувати українських військовополонених на всьому просторі від Калінінграда до Петропавловська-Камчатського. У нас є на це спеціалісти, вони готові хоч завтра виїздити, головне, щоб вони мали на це доступ.
Натомість в Координаційному штабі визнають - це непроста місія. Та виконувати її необхідно.
Олег Гущин, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
МКЧХ не має спроможності протидіяти такого нігілізму росіян, єдиний вихід для МКЧХ - зробити якісь внутрішні перетворення, щоб виконувати свій мандат там, де це важко виконувати, але потрібно.
Поки цивілізований світ шукає цивілізованих методів розв'язання проблеми, країна-агресорка продовжує практику тортур і нехтування міжнародним правом. Тож, рідні зникли безвісти та військовополонених вбачають вихід у постійному нагадуванні світові про злочини росії.
