Впритул підкрадався до позицій росіян: історія гранатометника [ Редагувати ]
Бив окупантів з АГС і майже впритул підкрадався до позицій росіян. Наша наступна історія про гранатометника рівненського підрозділу Нацгвардії. Зі своєю ротою боєць із позивним "Хабіб" три місяці воював на Покровському напрямку. Окупанти влаштовували на наших бійців полювання. Як вдалося вижити під обстрілами та заради кого воює - гвардієць розповів моїм колегам.
Нацгвардієць Олександр на псевдо "Хабіб" - командир розрахунку гранатомета.
АГС - це автоматичний гранатомет станковий. Це для прикриття піхоти.
Щоб з цієї зброї поцілити у ворожу піхоту, Олександр зі своїм бойовим розрахунком мусив майже впритул підкрадатися до позицій росіян.
Олександр, військовослужбовець Нацгвардії України:
Ми можемо стояти за сто метрів, за сто п'ятдесят, так і за кілометр. Але переважно стріляємо там за 300-400 метрів від ворога. Є такі моменти, коли ми можемо бачити вже ворога.
Боєць нещодавно повернувся з Покровського напрямку. Там з рівненським підрозділом Нацгвардії три місяці стримував окупантів. АГС не замовкав.
Олександр, військовослужбовець Нацгвардії України:
Буває, що там 500 можеш вистріляти, буває що 100. Перед заступанням на позицію давали карточку, так сказати, де, що приблизно, де ворог, і ми вже туди наводились, і тоді нас зрозуміло, що корегували з дрона.
Це перша бойова ротація, і вона виявилася надскладною - розповідає Олександр. Адже для ворога його розрахунок став мішенню номер один.
Олександр, військовослужбовець Нацгвардії України:
Нас постійно, так сказати, пасли. Ми були майже так само, як і ближні позиції, під цілодобовим обстрілом. Перш за все він знищує вогневі позиції - це знову ж таки АГС, там міномет. Кожен вихід ти не знаєш, що очікувати. Ворог зараз суне і суне, ти не знаєш, що буде там завтра, післязавтра, і де опиниться ворог.
Що таке війна - Олександр відчув вже у перший день повномасштабного вторгнення. На той час він був строковиком у столичній Нацгвардії. Його військову частину обстріляли однією з перших.
Олександр, військовослужбовець Нацгвардії України:
В декількох метрах було влучання. Казарми, так сказати, влучання в інші об'єкти, почалися влучання, і в нас було буквально пару хвилин, щоби зібратися і вибігти. Були загиблі, поранені були. Ми отримали все екіпірування, зброю, амуніцію.
Олександру вже 21. Він служить в Нацгвардії четвертий рік. За час великої війни встиг створити сім'ю, а перед самою ротацією на схід у нього народилася донечка Ніколь.
Олександр, військовослужбовець Нацгвардії України:
Було важко, бо ми якраз готувались до виїзду. Проблематично трошки було, щоби поїхати на пологи. Переважно командування добивалося, щоби відпустили хоча б на пару днів, хоча б завезти дружину додому. Дякувати Богу відпустили, все добре, з'їздив додому, та й вже було заради кого вижити, так сказати, повернутися.
За цивільним фахом Олександр - електрик. Але нині він насамперед військовий, тож готовий виконувати завдання там, де буде потреба, бо ворогу не місце на нашій землі.
Захищати, щоби наступне наше покоління вже не знало, що таке війна.
