Поставила на ноги не одного воїна: історія буковинки [ Редагувати ]

За кожним протезом болісна історія, але то приклад відважності та незламності. А ще віра та підтримка тих, хто поруч. Буковинка Юлія Дзьомбак поставила на ноги не одного воїна, її чоловік боронить Україну, а вона займається протезуванням захисників, котрі втратили у боях кінцівки. Звертаються до неї воїни зі складними пораненнями. А після протезування продовжує допомагати героям. В цьому переконалася Ольга Лучек.

Юлія Дзьомбак вже два роки протезує цивільних та військовиків. Починала з нуля, нині виготовляє штучні кінцівки для ампутацій різних складностей. Каже: основне не лише зробити протез, а й надати психологічну підтримку. Провести реабілітацію та соціальну адаптацію для пацієнтів.

Юлія Дзьомбак, керівник філії Укрпротезу в Чернівецькій області:

У мене чоловік сам на фронті, він воює, то здатися я не маю ніякого права, тим більше нашим хлопцям ми повинні постійно допомагати й дивитися сказати їм в очі, що ми щось не можемо, не може такого бути. Дуже часто до нас звертаються хлопці, наприклад, коротка кукса, дуже багато відмовляються, ніхто не хоче братися, це дуже складний протез, і ми беремося, що б не було, ми мусимо довести хлопців, щоб вони ходили.

Тепер я іду без милиць, на палочках, трошки ще не привично, але будем старатися.

61-річний Олександр мешкає у притулку для безхатченків. Без ноги залишився ще у 2020. Уже й не сподівався, що знову ходитиме. Але, з допомогою фахівців, без милиць долає свої перші сходинки.

Юлія Дзьомбак, керівник філії Укрпротезу в Чернівецькій області:

Він втратив документи всі, ми поновлювали йому документи, дуже хотіли, щоб ця людина ходила, це дуже добрий чоловік, ми виїжджаємо до нього на виїзд, він місяць на протезі, ми постійно приїжджаємо, з ним займаємось.

Єдині на Буковині тут здійснюють і протезування рук. Саме працюють над відновленням рухових навичок у пацієнтів, розвивають координацію та дрібну моторику.

Руслан Батовський, технік-протезист, ортезист:

Дана ампутація - тут середня частина передпліччя, протез у нас тяговим механізмом керування, зараз хлопці грають в шахи, це найкращий варіант для розвитку на протезі дрібної моторики, є і захват, також можна переставити фігуру, з різних сторін схопити, пан Василь вже досить гарно освоїв свій протез. Пан Андрій - це тільки у нас друге заняття, тут висока ампутація плеча, є певні труднощі, але все реально.

Андрій, за півтора року на фронті, тричі поранений. У липні 24-го після вибухової травми зостався без руки. Нині вже два тижні, як освоює механічну.

Андрій, військовослужбовець:

Можна щось взяти в руки, телефон в основному намагаюся брати в руки. Ну так, щоб я активно над цим працював, то ще стан здоров’я не дозволяє настільки активно цим займатися, але потрошечки приділяю собі увагу.

А Василь частину руки втратив під час мінометного обстрілу. Зараз натреновує куксу - розкладає шахи та працює з кистю і пальцями. Сам протез для бійця сконструювали не одразу.

Василь, військовослужбовець:

Був один зроблений протез, потім другий був зроблений, потім був третій зроблений протез. Складність була в тому, що було дуже тяжко зробити цей мультиприйомник, але постаралися і зробили.

У цій майстерні зараз виготовляють чергову штучну кінцівку для ветерана. Кожну деталь ретельно продумують, звіряють мірки, щоб не було жодної похибки. Один із завершальних процесів - ламінація акрилового культиприймача.

Ігор Коструба, технік-протезист, ортезист:

Якщо вже є готовий гіпс, повністю повний процес виготовлення культиприймача від знайомства з пацієнтом до видачі готового продукту може займати близько тижня.

Фахівці знають, наскільки кожен протез очікуваний, тому працюють майже без вихідних. Аби якнайшвидше ще один український захисник ступив свої перші кроки після поранення.