Іноземний контингент в Україні: які країни готові відправити війська [ Редагувати ]
Європа розділена в питанні відправки військового контингенту до України в разі укладення миру. Готові лічені країни. Водночас чи стануть європейські військові гарантією довготривалого миру? Та як така місія повинна працювати в Україні? Разом із низкою західних експертів розбирався Владислав Політ.
Іноземний військовий контингент в Україні – питання, яке у провідних медіа порушується постійно.
Politico: Чи справді Велика Британія готова очолити миротворчу ініціативу в Україні?
Reuters: В Європі обговорюють збільшення витрат на оборону, але розділені щодо плану миротворців для України.
The Washinghton Post: Європейці вивчають питання військ в Україні та хочуть підтримки США.
Експерти міркують над різними сценаріями. Які умови необхідні для відправки військ? Чи готові союзники України? Та хто повинен гарантувати, що російська агресія не відбудеться знову?
- Британський прем'єр заявив, що готовий відправити війська в Україну після укладання мирної угоди. Європейці, схоже, не мають спільної позиції.
- Європейцям варто почати розробку концепції та стати реалістами. Інакше за рік путін може опинитися в Києві.
За різними оцінками, для ефективного стримування росії вже після укладення угоди про мир або перемир'я уздовж потенційної лінії розмежування потрібно розташувати щонайменше 150-тисячний контингент. Натомість армії Європи та Великої Британії разом узяті навряд чи готові відрядити стільки солдатів.
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
На сьогодні європейці точно не готові. Говорімо, що потрібно 150 тисяч військовиків. Якщо врахувати ротації збройних сил, то це означає, що потрібно 450 тисяч! А ще матеріально-технічне забезпечення, повітряна та морська підтримка, тактичні резерви… Це складно. Це навіть не Косово. Тут зовсім інший масштаб. Саме тому нині серед європейців немає консенсусу. І немає концепції, скільки людей відправити й хто за що платитиме.
Гусейн Алієв, доктор політичних наук, старший лектор університету Глазго:
Велика Британія на цей момент може надіслати п'ять тисяч солдатів, якщо говорити про місію, яка повинна була б забезпечувати виконання мирної угоди. Якщо говорити суто про моніторингову групу, тоді британці, можливо, могли б збільшити присутність до десяти тисяч. Схожу кількість, імовірно, можуть собі дозволити й інші європейські країни. Польща чи Фінляндія, які мають краще підготовлені збройні сили, тому в середньому моя цифра від п'яти до десяти тисяч.
Натепер про готовність розмістити свої сили в Україні заявили лише Велика Британія, Нідерланди та Швеція. Про надання своїх солдатів, але незрозуміло чи в статусі військового контингенту, чи як інструкторів – повідомили французи та литовці. Вважають, що обговорювати це питання зарано, Німеччина, Данія та Іспанія. Натомість категорично проти виступили в сусідніх Польщі та Словаччині, а також у Сполучених Штатах.
Деніел Фрід, координатор Держдепу США з санкційної політики 2013-2017 рр.:
Адміністрація Трампа не збирається розміщувати американських солдатів в Україні. Але я припускаю, можлива участь американських повітряних сил, а також логістична та розвідувальна підтримка.
Водночас у кремлі на розташування європейського військового контингенту реагують вкрай негативно. З москви лунають альтернативні версії щодо країн, так би мовити, "нейтральних". Кажуть, зокрема про Індію, Бразилію чи Китай. Однак з такими учасниками Київ навряд чи отримає гарантії миру.
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
Якщо повертатися до Індії чи Бразилії, то це точно не безпекові гарантії для України. Швидше навпаки – це майже точно гарантія нової російської агресії в майбутньому. росія прагне створити класичну моніторингову місію ОБСЄ, яку ви мали на сході після 2014-го. Беззбройний і дуже незначний ресурс, який лише стежить та надсилає звіти до Брюсселя, скільки людей було вбито та скільки ракет випущено. Також вони б хотіли щось на кшталт сил ООН UNIFIL, які діють у Лівані й об'єктивно слабкі.
За інформацією "Вашингтон Пост", нині Європа готова відрядити в Україну не більш ніж 30 тисяч бійців. Такий контингент не є бодай якоюсь альтернативою безпековим гарантіям членства в НАТО. До того ж у застосування п'ятої статті Альянсу в разі атаки на європейський контингент із боку росії під час виконання місії – експерти поки що теж не вірять.
Гусейн Алієв, доктор політичних наук, старший лектор університету Глазго:
В адміністрації Трампа нещодавно заявили: п'ята стаття НАТО не може бути застосована щодо контингентів держав НАТО, дислокованих в Україні. З цим погодяться багато країн ЄС і держав, тому що західні партнери не бажають брати участь у реальних бойових діях.
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
Очевидно, лише якщо європейці переконають американців узяти участь у місії в Україні, то лише тоді США будуть змушені боронити всіх у разі нападу. До прикладу, як Вашингтон діє в Косові. Американці там перебували разом із силами Європи дев`ять років. Ще були в Афганістані. І якби там напали на європейців, то Штати стали б на їхній захист. Тому певним чином п'ята стаття не є такою важливою, якщо у вас є інтегрована американсько-європейська місія.
Якщо Україна не отримає ані членства в НАТО, ані іноземного військового контингенту, здатного відбити потенційно нове вторгнення країни-агресорки – експерти не відкидають сценарію на кшталт Афганістану. Коли контингенту під натиском талібів дали можливість евакуюватися та просто покинути країну. То чи можливо тоді забезпечити довгочасний мир?
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
Те, що Захід повинен зробити - це підписати справжню мирну угоду. Наприклад, як було з Боснією. Дейтонська мирна угода 1995 року. Там був прописаний військовий протокол, який визначав, що сторони повинні були відступити. Між військами була 10-кілометрова демілітаризована зона. І тоді робота миротворців була легкою, тому що обидві сторони погодилися на дуже жорсткий контроль. І це вберегло від раптового нового зіткнення. Якщо ж такого військового протоколу не буде, то путіну нічого не завадить атакувати Україну будь-коли.
Ще одним чинником стримування є посилення власних збройних сил. На думку співрозмовників, це має стати пріоритетом для післявоєнної України.
Марк Кансіан, військовий аналітик, полковник армії США:
Військові контингенти просто спостерігатимуть, втім це дещо заспокоїть ситуацію та створить безпечні умови, поки Україна розбудує власну безпеку.
Джеймі Шей, заступник помічника Генерального секретаря НАТО 2010-2018 рр.:
Хто найкраще може захистити Україну та хто найефективніше воює з росіянами? Українська армія. І тому замість того, щоби витрачати величезні кошти на європейські сили, краще спрямувати, до речі, це концепція Данії, на українську оборонну промисловість і військове виробництво, оснащення. І тоді фактичними силами стримування, стрижнем будуть не європейські, а українські Збройні сили.
