Повітряний щит: коли й чи створить Україна власну систему ППО [ Редагувати ]
Як закрити небо над Україною в умовах щоденних обстрілів? Офіційний Київ просить Вашингтон продати системи "Петріот", втім поки що отримав відповідь: "США працюватимуть над питанням". Про це щойно повідомив Президент Володимир Зеленський. За його словами, є різні варіанти як отримати установки, що життєво необхідні країні.
Водночас цього тижня в Києві заявили про розробку власної системи ППО стратегічного рівня. Офіційної інформації щодо цього проєкту поки що обмаль. Втім моїй колезі Ніні Коломієць вдалося з’ясувати, які системи можуть стати прототипом вітчизняної розробки, скільки часу й грошей знадобиться для втілення проєкту і чи стане він альтернативою "Петріоту".
Вибух, за кілька хвилин – ще один. росія випустила дві балістичні ракети просто по центру Сум у вихідний день. Загинули 35 людей.
За тиждень до цього "Іскандер" забрав 20 життів у Кривому Розі. Питання, як закрити українське небо від російського ракетного терору, постало вкрай гостро.
Про обіцянку постачити в Україну 7 систем ППО "Patrio"t згадав напередодні під час свого візиту до Одеси генсек НАТО Марк Рютте. Надання цих комплексів партнери анонсували ще торік у червні.
Марк Рютте, генеральний секретар НАТО:
Там зобов’язалися постачити Україні сім комплексів "Patriot". Це забрало трохи часу. Нині більшість з них уже або будуть доправлені найближчим часом. Минулої п’ятниці прозвучали нові заяви, аби переконатися, що з системи "Patriot" буде зібрано все необхідне і її передадуть.
Україна розглядає різні варіанти отримання додаткових "Петріотів" - наголосив Володимир Зеленський. Це й оренда установок у країн, які їх мають, і одержання ліцензії на власне виробництво систем і ракет до них, і придбання додаткових "Петріотів" у США.
Володимир Зеленський, президент України:
Одна система, яка коштує 1,5 мільярда, ми готові купити, і нам потрібно хоча б 10 систем, щоб закрити деякі міста. Тільки центри міст — максимально там, де велике скупчення людей. І це 15 млрд. Ми готові заплатити ці 15 млрд, ми знайдемо ці гроші, і все будемо сплачувати.
Та, за даними видання "BILD", Трамп відмовився від такої угоди навіть на комерційній основі.
Ніна Коломієць, кореспондентка:
Установки "Петріот" - насправді дефіцитний товар у світі. У США на рік виробляють у середньому 15 нових одиниць - і черга на їхню купівлю розписана на роки вперед. Тоді як Україні для захисту одного великого міста потрібно 2–3 системи "Петріот", аби ефективно відбивати російські балістичні атаки.
Аби не чекати роками й не залежати від виробничих потужностей і політичної волі партнерів, Україна взялася за розробку власної системи протиповітряної оборони стратегічного рівня. Про це днями заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга. І запропонував європейським державам зробити інвестиції в цю програму, щоб пришвидшити її втілення.
Анатолій Храпчинський, заступник генерального директора компанії з виробництва РЕБ-засобів, експерт з авіації:
Насправді у нас є певні фундаментальні можливості. У нас є прекрасні виробничі потужності на кшталт того ж самого "Південмашу", "Луч", тобто ми кажемо про те, що є фундаментальні знання, які дозволяють нам розробляти ці системи.
Україна вже має певні розробки, які на майбутнє можуть стати основою для вітчизняної системи ППО.
Костянтин Криволап, авіаційний експерт:
Ще в 18-му році КБ "Південне" презентувало розробку під назвою "Кільчень". І вона за своїми характеристиками була навіть краща, ніж "Петріот". І це насправді не те що там якась фантастика або російський мультик про "аналоговнєт". А це тому, що система "Петріот" фактично з’явилася там у 93-94-95 роках. Тобто цій системі вже 30 років. І деякі кажуть, що це взагалі застаріла система, але просто іншої нема.
До складу системи "Кільчень" мали увійти близько шести одиниць зенітно-ракетних комплексів, які здатні уражати маневрувальні аеродинамічні цілі на відстані до двохсот вісімдесяти кілометрів. А також обстрілювати одночасно до 12 цілей, половина з яких можуть бути балістичними.
Богдан Долінце, авіаційний експерт:
Україна мала певні напрацювання зі створення власного зенітного комплексу, який мав би замінити в майбутньому ще радянський комплекс С-300. Були напрацювання - проєкт називався "Корал". Але стан його розвитку і на сьогодні залишається невідомий. І так само одна з ракет, яка розроблялася, мала бути ракета "Блискавка", яка так само потенційно могла бути компонентом системи протиповітряної оборони.
Планувалося, що "Корал" стане універсальним комплексом, який можна буде монтувати й на сухопутну, і на морську платформу, і навіть чіпляти на літаки. Цей комплекс мав знищувати не лише "стандартні" повітряні цілі, як-от гелікоптери, літаки й БпЛА, а й балістичні ракети. Останні вважаються складними для перехоплення.
Костянтин Криволап, авіаційний експерт:
Щоб збивати балістичну ціль, я думаю, тут треба входити в якісь союзи з нашими європейськими партнерами, якщо вони захочуть. Тому що одна справа - активність "Rheinmetall" і там, де залізо, де нема нічого такого нового. А зовсім інше питання - це системи наведення. Це французька оптика - вона у військових справах до цього часу найсучасніша. Це найкраще.
Досвід такої співпраці - поєднання західної системи ППО з власними розробками - є у Польщі. 2015 року там запустили проєкт "Вісла" — багаторівневу систему протиповітряної та протиракетної оборони країни.
Філіп Василевський, старший науковий співробітник євразійської програми Інституту досліджень зовнішньої політики (США):
Це частина інтегрованої системи протиповітряної оборони, яка містить ракету-перехоплювач великої висоти, відому в Америці як "Patriot", з ракетою-перехоплювачем середньої дальності й висоти, відомою як "Narew", яка виготовляється у Польщі й у Великій Британії. І менш дорогий перехоплювач малої дальності, відомий як "Politsa" або "Politsa Plus", який також вироблений в Польщі та використовується проти загроз на малих висотах.
Усі елементи й закордонного, і власне польського виробництва підключені до єдиної системи. І вона об’єднує їх у загальну мережу з автоматичним виявленням та ураженням цілей.
Філіп Василевський, старший науковий співробітник євразійської програми Інституту досліджень зовнішньої політики (США):
Польща змогла зробити протягом останнього десятиліття систему протиповітряної оборони, яка об’єднує цю зброю, її окремі радари та створює систему командування, управління й зв’язку, яка надає персоналу ППО єдину картину повітряного простору країни. І завдяки цьому є більше часу для ухвалення рішень - як найкраще перемогти кілька загроз, що наближаються одночасно.
І це той досвід, який може взяти на озброєння й Україна, вважає експерт. Головні перепони для втілення такого проєкту – час і гроші. Варшава розробляє цю систему ППО вже 10 років, її вартість – понад 10 мільярдів доларів.
Богдан Долінце, авіаційний експерт:
Якщо говорити про створення таких фактично зенітних програм, то мова йде переважно про мільярди гривень, тобто це десятки й сотні мільйонів доларів. Крім того, необхідний доступ до певних технологій, фахівців, та, звісно, часовий ресурс. Тобто розуміємо, що від чотирьох до шести років створюється базовий комплекс. Звісно, якщо створювати якісь модифікації на базі наявного, то може знадобитися так само півтора-два роки.
У нас є те, чого немає у більшості провідних виробників – бойовий досвід і розуміння того, що справді ефективно працюватиме в умовах сучасної війни, тобто створення дієвого ППО для України у перспективі може стати основою повітряного щита для всієї Європи та бути затребуваним товаром далеко за її межами України.
