У Львові пройшла акція на підтримку полонених до Дня матері [ Редагувати ]
Сьогодні в Україні відзначають День матері. В умовах повномасштабного вторгнення росії чимало українських жінок чекають на своїх дітей, які в дорослому віці стали на захист країни й зникли безвісти. Замість подарунків страх і невідомість. Цьому була присвячена акція на підтримку полонених воїнів, яку провели у Львові.
Своїми історіями матері бійців поділилися з Романом Гаврилівим.
– Боремось за них так, як вони боролися за нас! – Боремось за них так, як вони боролися за нас!
Традиційно, що вихідні біля пам’ятника Тарасові Шевченку родини полонених і зниклих безвісти воїнів виходять на акцію-нагадування.
Ольга, мати зниклого безвісти військовослужбовця:
Ми й до Києва їздимо, і тут у нас, у Львові. Зараз дівчата збираються з Хмельницького приїхати до нас на акцію. Ми пишемо колективні звернення, де тільки можна.
Ольга – мама зниклого у 2023 році нацгвардійця. Єдина звістка про сина – це дзвінок минулого року.
Ольга, мати зниклого безвісти військовослужбовця:
Запитали: "Кого ты ищешь?" Сина. Сказали мені: "Он жив, здоров, у него легкое ранение ног". Ноги в нього були поранені. Питалася, що нам робити. Сказали: "Ничего, ждать обмена".
Заради сина-воїна тут і Надія. Він пішов на війну добровольцем у 2022-му. На полі бою зазнав тяжкого поранення руки. Складну операцію провели за кордоном. Та згодом він продовжив службу. Від лютого про бійця жодної достовірної інформації.
Надія, мати зниклого безвісти військовослужбовця:
Була можливість у нього не повертатися вже, бути вдома. Але він незважаючи ні на що, сказав: "Мам, я не залишу хлопців, не залишу своїх побратимів, тому що мені треба бути з ними в строю.
Цей перформанс у рамках мітингу цілком реальний для його учасниці Тетяни. Вона чекає на зниклого понад два роки тому під Бахмутом сина.
Тетяна, мати зниклого безвісти військовослужбовця:
Зранку ми з ним розмовляли. А ввечері мені прийшла звістка, що він зник безвісти. Це мій єдиний син. Але ви знаєте, чому в мене б’ється тут моє серце по сьогоднішній день? 28 місяців невідомості, але воно б’ється, тому що воно вірить, що він обов’язково повернеться.
У боях на Харківщині поліг і батько воїна. Попри всі випробування Тетяна продовжує вірити.
Тетяна, мати зниклого безвісти військовослужбовця:
Мені телефонував мій син, і він завжди мені говорив: "Мамо, якщо ти мене будеш чекати, я обов’язково повернуся". І я буду чекати його доти, доки буде битися моє серце.
Син Ірини потрапив у полон на Курщині. Жінка знає, що він втратив око. У перші місяці полону їй вдалося поспілкуватися з сином по відеозв’язку.
Ірина, мати полоненого військовослужбовця:
Він тільки казав: "Мамо, я буду триматися, і якнайшвидше я хочу повернутися додому". Мама робить усе, щоб дитина повернулась додому. Ми дочекаємось своїх хлопців, ми дочекаємось, ми повернемо.
І деякі матері, які відвідували такі акції, таки дочекалися.
Наталія Процик, організаторка акції, дружина зниклого безвісти військовослужбовця:
Нас сьогодні прийшла мама підтримати. Син обміняний, це ще більше надихає. Це дуже важко, і мами мають важливу роль у тій місії. І я надзвичайно хочу, щоб вони дочекались своїх синів.
Жінки й надалі планують приходити на акції, живуть тим, що наступного Дня матері вони таки почують привітання від своїх найрідніших.
Ольга, мати зниклого безвісти військовослужбовця:
Мамина молитва і мамине серце дуже відчуває. Ми віримо, що вони всі живі, що наші сини повернуться додому.
