Під забороною: як вишиванка виборола своє свято [ Редагувати ]
Її заганяли в культурне гетто. Усіх, хто наважувався вийти в ній на люди, у СРСР називали селюками. А інколи кидали за ґрати. Водночас політична верхівка Радянського Союзу вважала за необхідне показати власну причетність до України, житниці всього СРСР - і одягали її на різні заходи.
Ідеться про вишиванку. 19 років тому в Чернівецькому університеті розпочався студентський флешмоб, який переріс у міжнародне свято - День вишиванки. Своє дослідження щодо українського етнострою провів Євген Лесной.
Лідія, біженка з Каховки Херсонської області у Франції:
Її вишивали мені у Львові. Це я вже звідси замовила. А якщо в мене немає приналежності до українського костюма, і до мене не буде така звернена увага. Ми дуже гарно спілкуємося з французами, і вони дуже цікавляться нашими вишиванками.
Тетяна пережила 10 діб пекла в Маріуполі. Першу в житті власну вишиванку придбала вже на заході України.
Тетяна Цикун, біженка з Маріуполя, наразі у Франції:
Був мій перший День вишиванки, а в мене її не було, і я бігала, дуже хотіла купити. Я купила ось таку блакитну. Блакитна – це для мене небо, мирне небо.
Про Маріуполь нині тільки спогади. Ось кадри з 2021. Останній рік до окупації. День вишиванки.
А все почалося ще далекого 2006 у Чернівцях. Студентка історичного факультету домовилася з друзями про флешмоб.
Леся Воронюк, засновниця та авторка ідеї Дня вишиванки:
І я йому просто запропонувала обрати один день і разом одягнутися, і запросити друзів також долучитися до цього флешмобу. І ось так перший День вишиванки був взагалі нелюдний. Нас було десятеро чи двадцятеро студентів. Я неймовірно хвилювалася і переживала через те, що ця ініціатива не знайшла такого широкого відгуку.
Уже за рік у третій четвер травня акція вийшла за межі Чернівців.
Леся Воронюк, засновниця та авторка ідеї Дня вишиванки:
До нас долучилися студенти із Запоріжжя, а потім вже був Львів, Франківськ, Тернопіль, Київ. Коли ми засновували свято - це було не завдяки, це швидше був такий собі студентський спротив. Наприклад, серед молоді одягнути вишиту сорочку було не такою дивною ситуацією, якщо, м'яко кажучи, тобто ми почувалися дещо білими воронами.
Українців, які наважувався одягнути народний стрій за часів Радянського Союзу, було небагато. Етнографиня Оксана Гордієць згадує: як до них, убраних у вишиванки, ставилася в Києві в 80-ті роки минулого століття.
Оксана Гордієць, науковий співробітник Національного музею народної архітектури й побуту України:
Ми гарно вбрані, правильно вбрані, йшли на виступи з дому, співали. Ми дуже часто під відкритим небом, на вулицях, на масових заходах були у вишиванках в період виборювання національної незалежності. Ми були учасниками всіх мітингів, і ми завжди були в українському одязі. І от тоді можна було почути: мама, мама, смотри, українці йдуть.
Ставлення до людей в традиційному національному вбранні як до "селюків" прищеплювала й вкорінювала масову свідомість тодішня радянська влада.
Оксана Гордієць, науковий співробітник Національного музею народної архітектури й побуту України:
Ці роки - 60–70-ті й далі, і вже при Брежнєві, коли ти заходив десь на маленькій станції в буфет при залізниці, то жінка продавчиня-офіціантка обов'язково була у вишитій сорочці. У вишитій сорочці були провідниці на залізниці, тобто це обслуга, це люди другого сорту. Основне - це мають бути шаровари, і основне - це має бути вишиванка.
Попри офіційне ставлення в СРСР до етновбрання як до архаїки українці намагалися зберегти майстерність вишивки. Ганна Ушеренко вже й не згадає, скільки поколінь жінок з її роду були з голкою в руках.
Ганна Ушеренко, майстриня-вишивальниця:
Ой, ви знаєте, бабуся, прабабуся, прапрабабуся. Моя родина, значить, родом я з Ніжинщини. Весь час - голочка. І так було в житті важко. Голочка, як кажуть, мене врятувала. - Вона годувала вас? - Ну, звичайно. Я володію всіма техніками.
У часи Незалежності майстриня почала викладати в освітніх закладах техніку ручної вишивки. І продавала помережані власноруч сорочки на Андріївському узвозі. Одну з них придбав президент США Білл Клінтон.
Ганна Ушеренко, майстриня-вишивальниця:
Для Біла Клінтона. Він такий був щасливий, скільки він був у нас у Києві. Одягнув і пішов. Він такий був щасливий.
Етнографи кажуть: вишиванка була завжди. І з кожною хвилею національного піднесення вона набувала ще більшої актуальності.
Оксана Гордієць, науковий співробітник Національного музею народної архітектури й побуту України:
Моду, якщо можна так сказати, на вишиванку із піджаком вів Іван Франко. І саме від нього пішла така традиція, що вишивану сорочку можна одягати з піджаком будь-куди.
Фахівці пояснюють: чим традиційна українська вишиванка відрізняється від вишиваного одягу інших народів.
Оксана Гордієць, науковий співробітник Національного музею народної архітектури й побуту України:
Ми - хліборобське плем'я, ми - хліборобський народ. Для нас важливо посадити зернину в оброблену землю. І от вся знакова система давньої вишивки, власне, і побудована на тому. Це дерева життя. Дерево життя - це символ впорядкованості космосу, впорядкованого Всесвіту. Оці дерева життя на рукавах сорочки стоять під знаками води. Оцей вужик - це знак води.
Одяг, помережаний візерунками по краях - це і було оберегом для предків.
Ганна Ушеренко, майстриня-вишивальниця:
Українська жінка брала кольори, як кажуть, землі. Українська жінка робила обереги.
У кожної людини захист свій - переконані вітчизняні дизайнери. Головне зберегти саме національну ідентичність. Важливо поєднати сучасний одяг, традиції вишивки й український дух - каже дизайнер Олександр Васильєв.
Олександр Васильєв, дизайнер, власник українського бренду одягу:
Моя ідея - це згинуть воріженьки, як роса на сонці. Це те, що мені подобається в нашому гімні. І, до речі, це шрифт, який вишитий хрестиком. Це дуже, на мій погляд, інноваційна така штука. Літери хрестиком. Такого ніхто не робить. І це дуже ідентично.
Громадська діячка Юлія Савостіна впевнена: попит на вишиті сорочки за кордоном - шалений.
Юлія Савостіна, засновниця ГО "Made in Ukraine":
Осмислені, переосмислені вишиванки - це один із найкращих бізнесів. В іноземців, які знайомляться з Україною, величезний на те є запит. Воно буде користуватися попитом, і будуть платити ті гроші, яких коштують вишиванки.
Окремо варто зазначити актуальність так званих мілітарі-вишиванок. З початку великої війни це стало світовим трендом.
Юлія Савостіна, засновниця ГО "Made in Ukraine":
Спеціальні магазини для військових. У них є спеціальний рейс, де висять у кількох варіантах оливи, у кількох варіантах мілітарі кольорів висять вишиті сорочки. І це теж елемент національної культури. Це елемент національної буденності, національної побутової культури.
За дев’ятнадцять років існування День вишиванки з локального рівня виріс до всесвітнього. Нині це частина культурної дипломатії.
Леся Воронюк, засновниця та авторка ідеї Дня вишиванки:
Адже Луганщина, Донеччина, Крим - вже 11 років окупації. Це понад 100 країн по всьому світу. І це неймовірний масштаб, яким ми дуже пишаємося.
Сучасна вишита сорочка може бути як традиційна, так і з конкретним етнічним візерунком. Втім, вона залишається саме українською вишиванкою з сучасним переосмисленням.
