У Дніпрі випустили вже другу групу жіночого будівельного батальйону [ Редагувати ]
Жінки у будівельній сфері нині порятунок для підрядників. У Дніпрі вже підготували другу групу жіночого будівельного батальйону. І проходять вони практику проводивши ремонт в укритті одного з навчальних закладів. Через війну будівельна компанія втратила третину працівників, тому жіночі руки у пригоді.
Яку роботу виконують і чи важко дається нова професія? Олена Мендалюк продовжить.
Світлана Корж, директорка гімназії:
Ми нарешті в нашому закладі. Тиша три роки в коридорах.
Одна з гімназій Дніпра вже з вересня планує відновити навчання у рідних стінах. Через відсутність укриття близько 400 учнів вимушено здобували освіту в іншому закладі. Та в березні сюди навідалися будівельники. Гімназія була зведена близько 60 років тому. І перш ніж облаштувати сховище, підвал потребував капітального ремонту.
Світлана Корж, директорка гімназії:
Це були приміщення навчальні, діти навчалися, але коли пішли ґрунтові води, то зрозуміло, що ми підняли це все наверх. Але це було до мене, і це було багато років тому. Топило підвал, була сирість, пліснява.
Обсяг робіт у приміщенні чималий - розповідають підрядники. Сховище у 600 квадратів. Тут уже встановили вентиляційну систему, замінили електропроводку, оновили систему опалення, провели каналізацію і заглибили укриття на 70 сантиметрів. Коли дійшло до малярних робіт, забракло фахівців. За час повномасштабного вторгнення втратили третину спеціалістів.
Олександр Черевко – підрядник:
Великий обсяг робіт був у цьому сховищі, тому нашими силами було дуже важко їх виконати. І коли ми почули, що є така робоча сила і бригада, яка прагне у чомусь змінюватися, то сконтактувались.
На практику прийшли учениці Дніпровського вищого професійного училища будівництва – так званий жіночий будівельний батальйон.
Юлія – учениця Дніпровського вищого професійного училища будівництва:
Теорія - два місяці вже пройшли, це вже закінчується практика. Ми навчилися щось робити своїми руками.
Юлія - переселенка з Маріуполя. У рідному місті 20 років пропрацювала на металургійному комбінаті. Знайти у Дніпрі роботу за фахом не могла, тож наважилася на нову спеціальність.
Юлія – учениця Дніпровського вищого професійного училища будівництва:
Я зі своєю технічною освітою, з дуже вузькою спеціалізацією, не дуже можу знайти роботу. Тому це для мене порятунок на даний час.
30 дівчат-переселенок уже готуються отримати дипломи. І це вже друга група, яку випускає вище професійне училище. Тут розробили спецкурс для перепрофілювання саме жінок. Фінансує проєкт благодійна організація "Пліч-о-пліч" з міста Бахмут, яка релокувалася до Дніпра. Після завершення навчання випускниць за бажанням працевлаштовують. Або ж надають змогу пройти курс підприємницької діяльності.
Тетяна Кошель, керівниця БО "Пліч-о-пліч" м. Бахмут:
Ті, хто хотів працювати за договором, ті працевлаштовані в будівельні організації. Були й ті, що прийняли для себе рішення про самозайнятість через підприємництво. Вони навчались у нас окремо, потім брали участь у грантовому конкурсі, виграли гранти, отримали будівельні інструменти й прекрасно пішли далі.
У пані Валентини 30 років стажу у будівельній галузі. Вона - переселенка зі Слов’янська. Через військову агресію рф жінка втратила усі документи. На курс прийшла підтвердити свій фах. Міркує і над власною справою.
Те, що я робила 30 років, те я і роблю.
Дніпровське вище професійне училище будівництва починає набір на нову, уже третю групу жіночого будівельного батальйону.
