Журналісти ЧК відвідали Чернігівське південне сударство [ Редагувати ]

Мешканці двох будинків у селі Бакаївка, що на Чернігівщині, створили свою державу, яку назвали Чернігівське південне сударство. Країна, що не має кордонів, проте має свої паспорти та печатки. У сударства немає герба, прапора та гімну. Його мешканці живуть за законами України та її Конституцією. Себе вони називають народом України. Журналісти "Чергової камери" стали першими, хто поспілкувався із представниками дипломатичного корпусу "титульного суверенного народу України".

Чернігів. Приватний сектор. Вулиця Станіславського, де нібито і розташований дипломатичний корпус суверенних українців. З'ясовуємо, що будинків під номером 40 на цій вулиці - два. Жодних вивісок. Місцеві люди не надто говіркі та схильні до розмов. За кілька хвилин біганини між двома будинками знаходимо той самий дипкорпус.

- Мы не будем с вами разговаривать, если вы ведете себя неэтично.
- Чому?
- Тому, що вас ніхто сюди не запрошував.
- А як нас можуть запросити?
- Очень просто. Официально.
- А офіційно це як?
- Это специальное письмо-обращение.

Далі події розгортаються, немов у детективі. Чоловік у темній куртці відмовляється представитися, натомість вимагає від нас документів. Жодних імен, прізвищ та посад. Жодних відповідей на наші численні запитання - натомість апелює до офіційного запиту. Проте як його скласти та отримати дозвіл на зйомку - не говорить. Невідомий чоловік запрошує журналіста ЧК на приватну розмову без камери. Оператор залишається з'ясовувати стосунки із людиною у темній куртці. Камеру не вимикаємо.

- А кто вы?
- Я никто. Уходите! Если вы не хотите по-человечески. Вот туда - быстро!

Із бесіди нам вдалося дізнатися таке: Чернігівському Сударству Конституція України надала право на самовизначення і суверенність. Його мешканці мають власні паспорти, де записані вільними людьми Титульного суверенного народу України. А також дипломатичні посвідчення, з якими мандрують по всьому світу без віз. Так і не отримавши доволу на зйомку, "ЧК" йде геть.

На пам'ять нам вручили бланк заяви на отримання паспорту вільної людини. Із нього і дізнаємося - що народне самоутворення є суспільством, яке називається "Чернігівське Південне Сударство Титульного суверенного народу України". На зворотному боці - привілеї Сударства: майно вільної людини є недоторканним з боку держслужбовців і держпосадовців, вільні люди - непідсудні і повністю звільнені від оподаткування.

Як і чим живуть вільні українці - вирішуємо з'ясувати у Бакаївці. Нас зустрічає дільничний інспектор Олександр Пчола. У нього своя історія стосунків із вільним народом. Дружину одного із сударів Андрія Дирди правоохоронці притягли до кримінальної відповідальності за незаконне вирощування маку. За це сударі присудили дільничному міліціонерові довічне позбавлення волі. Олександр Пчола про цей вирок говорить із посмішкою.

Олександр Пчола, дільничний інспектор міліції Ічнянського РВ УМВСУ у Чернігівській області: "Ви спочатку гляньте, хто засудив - Козлов, суддя народного земельного суду. Народний земельний суд. Яке він має відношення до кримінальних справ - це раз. Тута у вас є ще звернення, коли підписує той же Козлов, тут підписано вже Консул дипломатичного консульства Титульного суверенного народу України. Судиться просто з людиною, яка нічого фактично із себе не представляє - я вважаю це просто недоцільним".

- Вас випустили з в'язниці, чого вас під варту не взяли?
- Напевно в них ще в'язниць не існує.

Про стосунки сударів, які, до речі, є безробітними, із місцевою владою вирішуємо дізнатися у сільського голови Бакаївки Костянтина Бережняка. Йому показуємо папірець про позбавлення волі дільничного міліціонера. Голова сільради посміхається.

Костянтин Бережняк, голова сільської ради селища Бакаївка Ічнянського району Чернігівської області: "Довічно позбавити волі. Ну я такого листа ще не бачив. Ну ви прочитали фамілію? Оцю прочитали? Смієтеся в душі, правда? Ну хто це таке може придумати? Тут ще й фамілія є ."

Але навіть голова села не завжди може розібрати, що написано у "сударських" документах.

- Я не всі слова можу зрозуміть - бенефіціант - що це?

Костянтин Бережняк, як і міліціонер, про країну в Україні говорить поблажливо, із гумором. Мовляв, придумали собі забавку, - хай бавляться, мені вони не заважають. Заяви сударів про суверенність і свободу голова сільради сприймає по-філософськи.

Констянтин Бережняк, голова сільської ради селища Бакаївка Ічнянського району Чернігівської області: "Ми вільні люди в плані того, що ми можемо розпоряджатися як нам проводити вільний час, з ким спілкуватися, піти на футбол, да за столом посидіти втрьох сообразити. Ми перша за все люди. Вони хотять сказать, що вони перші люди. До них і після їх будуть жить люди".

Судариня Дирда, через яку суверенні люди довічно позбавили волі дільничного міліціонера, навіть через хвіртку відмовилася з нами розмовляти. Сам Андрій Дирда - вільний чоловік - НЕвільний говорити із журналістами без дозволу консульства. Тож ми пішли по селу шукати інших "сударів". Ось ця жінка - дружина одного із "суверенних українців". Вона відмовляється показати паспорт та посвідчення - каже, все у чоловіка. Камери остерігається, бо за відвертість із журналістами - вже отримала від глави сімейства на горіхи. Жінка із посмішкою розповідає нам про казус, який стався із ними на кордоні з Росією.

- Це ж ви їздили в гості. Що не пустили по тому паспорту
- Я ж ті всі українські паспорта взяла, а він думав з тем проехать. Та який там паспорт - там посвідчення. Там щось там про суверенітет народу України.
- А він десь є скажіть мені?
- А не скажу, шо у нас є. Це секрет фірми. Но закордон нас в Росію не пустили,  по тому не прошло.

Із Бакаївки ми відправилися до Ічні, де і розташоване районне представництво Титульного суверенного народу України. До невеличкого кабінету, розташованого у місцевому барно-готельному комплексі, збираються завозити меблі. Але чи буде тут вестися сударями прийом громадян - залишається таємницею.