Слава гуртом і вроздріб: Чому медалі опиняються на чорному ринку? [ Редагувати ]
Слава гуртом і вроздріб: Чому медалі опиняються на чорному ринку?
Звернімося до газети "Правда" за 10 травня 1945-го року. Тут на другій сторінці - указ президії Верховної ради СРСР про заснування "медалі за Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні у 1941-45 роках". І наведений опис нагороди та її фото.
Всім зрозуміло, за що і кому вручали такі відзнаки. Не зрозуміло тільки, як так сталося, що тепер ордени за пролиту кров, за героїзм, відвагу і подвиги фронтовиків продаються на чорному ринку. Вони масово потрапили туди у 90-ті, після розпаду СРСР. Переважно їх продавали або самі ветерани, або їхні родичі, часто від бідності. А ще ордени і медалі просто крадуть і потім продають.
В Україні торгувати воєнними нагородами можна вільно, жодних дозволів не треба. Ані штрафу, ані будь-якої іншої відповідальності закон не передбачає. Як моральні цінності стають матеріальними - розслідування Ольги Кашпор.
Ольга Кашпор, кореспондент:
- Два боки бойової медалі виглядають так: на одному - кров, на другому - цінник. Виявляється, за грубі гроші можна придбати мужність, звитягу і навіть стати повним кавалером Ордена Слави. Подвиги, котрі історики називають неоціненними, оцінив чорний ринок.
Всеукраїнський зліт колекціонерів відбувся напередодні Дня Перемоги. На лотках антикваріат на будь-який смак - подвиги гуртом і вроздріб.
Зйомки прихованою камерою:
- Без документов любая звезда - 400 гривен. Звезды хорошие, лучи родные, реставрации никакой.
Орден Червоної Зірки заснований для нагородження за видатні заслуги у справі оборони СРСР. Вручався, зокрема, за особисту мужність та звитягу в боях, за мужність та відвагу при виконанні військового обов'язку в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.
Микола Рябухін, ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджений Орденом Червоної Зірки:
- Полный колодец был заброшен маленькими детьми, и среди них нашлись еще живые. И вот одели их в свою одежду, и после на волокушах отправили в тыл.
Окрім дітей, яких Микола Рябухін дістав майже з того світу, за цією зіркою - ще кілька десятків людських життів. Він не дозволив німцям живцем спалити село. Втім, у базарний день за його орден не дадуть і ста гривень - не всі промінчики вціліли.
Крім того, нагорода не вважається рідкісною - її вручали мільйонам фронтовиків. Значно більший попит, приміром, на Орден Слави. Його під час війни видавали протягом усього півтора року.
Зйомки прихованою камерою:
- Сколько такой?
- 140 долларов, не уступаю.
Орденом Слави нагороджували осіб рядового та сержантського складу Червоної Армії, а в авіації - й молодших лейтенантів, які здійснили у боях за радянську батьківщину славні подвиги хоробрості, мужності та звитяги.
Зокрема, у випадку якщо:
- із особистої зброї влучними пострілами знищив від 10 до 50 солдатів та офіцерів противника,
- ризикуючи життям, врятував у бою командира,
- у хвилину небезпеки врятував бойовий прапор своєї частини від захоплення противником,
- увірвався першим у розташування супротивника, особистою хоробрістю сприяв успіхові спільної справи.
Петро Холодов, ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня:
- Я, по сути, взял удар на себя этих двадцати самолетов, которые выбросили основной груз на этот участок земли. Побыть в этом аду - это о чем-то говорит.
Петро Холодов і сьогодні бачить те картопляне поле, яке ледь не стало його могилою. Вийшовши на передову, він врятував цілий батальйон, що йшов позаду. І сьогодні, каже, нема таких грошей, за які б погодився віддати ці 20 грамів срібла, які відтоді носить на серці.
Петро Холодов, ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня:
- Я и мысли не помышляю, да пусть бы я с голода пропадал! Это ж орден - он кровью омыт!
З чиїх грудей зняті ордени, дізнатися важко. Продаються вони здебільшого без нагородних документів. Ціна ордена "із книжечкою" підскакує на порядок. А питання про те, хто зняв відзнаки з грудей ветерана, тут узагалі моветон.
Зйомки прихованою камерою:
- У нас еще такой моральный вопрос...
- Какой моральный?
- Мы не покупаем краденое.
- Какой мне смысл выставлять краденое?
Більшість нагород на чорних прилавках - ще з кризових дев'яностих. Тоді іноді самі ветерани, іноді їхні діти й онуки за безцінь здавали бойові відзнаки перекупникам. Втім, такі рідкісні, як Ордени Слави усіх трьох ступенів навряд чи потрапили на ринок з доброї волі їхніх власників. Ці три зірки за радянських часів фактично дорівнювали званню Героя Радянського Союзу. Сьогодні за них правлять 800 доларів.
Після війни в Києві жило лише четверо повних кавалерів Ордена Слави. Один із них - Олексій Ковальов, людина-легенда з фотографії, яку знає весь світ: радянський солдат встановлює червоний прапор на Рейхстагу. Три Ордени Слави він отримав не за це, а за десятки знищених гітлерівців. Про подвиги Ковальова писали всі відомі газети, за його життя в домі побували десятки журналістів, розповідає вдова ветерана. Тому за кілька днів після смерті чоловіка вона без вагань відкрила двері людям, які назвалися репортерами.
Гості фотографували кітель, а потім, відволікши увагу господині, підмінили справжню "славу" підробками.
Любов Ковальова, вдова повного кавалера Ордена Слави Олексія Ковальова:
- Я забрала и вижу - что-то не то, я же видела их 50 лет. Причем золотая у него - была там зарубинка такая. И тут же я себя одернула: ну что я так о людях плохо думаю!
Псевдо-репортери спокійно пішли, прихопивши здобич. Те, що варто б звернутися в міліцію, вдова зрозуміла лише тиждень потому.
Любов Ковальова, вдова повного кавалера Ордена Слави Олексія Ковальова:
- Я прибежала, быстро сбросила обувь, быстро в спальню за этот китель - и мне даже не надо было смотреть на номера. Я сразу увидела, что это не то. Мне стало плохо, я позвонила детям, позвонила знакомым полковникам. Они прибежали - и, конечно, это явно не то.
Відтоді минуло 13 років. Орденів так і не знайшли. Такі історії й сьогодні - не рідкість.
Останні два роки Адріан Прокопович ходить на парад без медалей. Їх украли разом зі святковим кітелем - злодії залізли до квартири ветерана, поки той був на дачі. Нічого ціннішого у фронтовика не було. Шукати нагороди міліція відмовилася.
Адріан Галябарник, ветеран Великої Вітчизняної війни, жертва крадіїв бойових нагород:
- Достали мое письмо, написано - в отказник. Не позвонили, ничего... я написал второе заявление, приложил фотографию, перечислил все, как положено - ни ответа, ни привета. Это духовная кража, не материальная кража, это выше. То, что она стоит, можно ли оценить? Нельзя оценить...
У тім-то й річ, що оцінити не можна, кажуть у міліції. Окремої статті за викрадення радянських бойових нагород у Кримінальному кодексі України немає. А розслідувати звичайну крадіжку беруться лише тоді, коли збитки складають не менше семисот сімдесяти п'яти гривень.
Володимир Дмитренко, заступник начальника Головного управління МВС України в Києві:
- Офіційних каталогів, які б визначали вартість цієї нагороди, не існує, існують каталоги чорного ринку. Тому якщо ветеран звертається із заявою про викрадення нагород, оцінити дійсну вартість цієї нагороди неможливо.
У найближчих сусідів - Росії та Білорусі - саджають за торгівлю відзнаками СРСР. В Україні заборонений продаж лише сучасних нагород. Жодної спроби змінити законодавство за часів незалежності не було. Ті, хто в змозі це зробити, часто самі є неабиякими поціновувачами антикваріату.
Ольга Кашпор, Руслан Гончаренко, Ігор Антонюк, Дмитро Монархов, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"
