Чи захищає закон недоглянутих дітей? [ Редагувати ]

"Найкраще - дітям! Дітям - щасливе майбутнє!" - такі гасла, як і Міжнародний день захисту дітей (який відзначають у 1-й день літа) - колись були популярними в Радянському Союзі.  І тоді були, і зараз є в Україні діти, для яких День захисту - це не символічна дата, а вкрай необхідна потреба - у прямому сенсі цього вислову.  

130 тисяч недоглянутих малюків - це ціле місто неповнолітніх, - саме стільки в Україні на обліку дітей з неблагополучних родин.

Доля цих хлопчаків та дівчаток - у руках держави. Але якщо в Європі - за найменше нехтування материнськими обов'язками позбавляють прав, то в Україні - будь-що намагаються зберегти малятам сім'ю. Мета - шляхетна, та якщо ця сім'я неблагополучна? Така, що діти самі намагаються втекти з дому світ за очі?  Постає питання - тож кого в таких випадках захищає український закон - дітей чи батьків-алкоголіків і наркоманів? - матеріал Алли Матюшок.

- Служба по делам детей.
- Что вам надо?
- Поговорить с вами. Где ваши дети?
- В лесу живут.
- Где -где?
- В лесу, за границей.

У цю квартиру, завалену хламом і зі шкарпетками на дверях - нас так і не пустили. Довелося спілкуватись з сусідами , а ті вже розповіли - мешкає тут жінка з чотирма дітьми. Згадують, якось мусили зайти в оселю. Вона більше нагадує звалище. Узимку діти сплять на лахмітті, влітку - частіше ночують на вулиці. Додому мама їх просто  не завжди пускає.

Сусідка:

Там же негде спать. Там кровать только её одна. Так как дети рассказывали.  Вот так вот всё завалено в квартире, 11 лет и не убирается. Она не пользуется ни ванной, ни туалетом, ни кухней. На коридорчике и кушает и умывается, здесь у нее вся жизнь. Вот здесь вот. И детей здесь переодевает и ноги им моет. Всё вот здесь вот.

Якби не сусіди, - вони повідомили у соціальну службу, - про таке життя, дітей ніхто б і не довідався. Горе-мамі дали місяць часу, аби довести житло до ладу. Втім, жіночка і не починала щось  міняти.

Працівник соціальної служби:

Мы приняли решение не "лишение родительських прав", а "відибрання без позбавлення" родительських прав. То есть, это дает ей шанс в течении года исправить положение.

Але для того, щоб все ж таки забрати дітей від неадекватної мами - потрібно ще довести її вину. Треба зібрати цІлий пакет документів: характеристику на жінку з міліції, зі школи, дитячого садка.

Інша, шокуюча історія трапилася в Ужгороді. В цьому бараці батьки декілька років тримали своїх малолітніх дітей напівголодними, ізольованими, привязаними до ліжка. Місяць тому проти батьків було порушено кримінальну справу. Що змінилося відтоді?

Сергій Просяник, керівник Служби у справах дітей міста Ужгорода:

Дитина була привязана за ногу обичною верьовкою. Шок був у всіх.  Діти шарахались від нас. Прятали очі. На питання відповіді не давали. На імена не відкликалися. Предметів побуту в цій сім'ї практично не було.

3-річного Володю і 4-річного Іванка обстежили лікарі, а потім віддали батькам. Сім'ю поставили на облік з умовою, що в цьому хліві вони більше не житимуть. Родина переїхала в гірське село Перечинського району. Тепер - відповідальність за дітей лягла на плечі сільської служби в справах дітей. Проте там не те що не "контролюють" сім'ю, вони навіть не знають, де мешкають діти. Ми знайшли їх завдяки  сусідам.

Батько дітей:

Да, я привязував дітвака на ночний час. Ми прийдем із жоною пузно. В ночний час да, я його привязував шоб він не вийшов. Він неодноразово був вийшов. Я не вбив, нічого, шо я такого зробив? Я робив, жона робила, ми ся старались жеби була копійка, розумієте?

За неналежне ставлення до дітей таку родину мали б  позбавити  батьківства. Але у міській службі - вважають інакше.

Сергій Просяник, керівник Служби у справах дітей міста Ужгорода:

Є набагато хуже. Ви бачте, в розмові які би вони не були освічені, все одно вони як люди розуміють, що вони натворили. Судя по тому шо я бачив тепер, як діти себе поводять, то просто вже небо і земля. Дитина вже знає, що таке мячик, вона вже його хоче і грається.

Ця сім'я скоро знову збирається переїжджати до іншого села. Чи наглядатиме далі хтось за малими  - невідомо.

Цих бездоглядних дітей - знаходять і повертають у родину. Бо головне - зберегти сім'ю, кажуть у  профільному міністерстві. Таке в них стратегічне завдання. Бо де ж прилаштувати 130 тисяч дітей? Стільки неблагополучних стоїть на обліку у Міністерстві сім"ї.

Юрій Павленко, міністр у справах сім'ї, молоді та спорту:

Негайно позбавляють батьківських прав, коли є підтверджений факт жорстокого поводження з дитиною, коли батьки засуджені за вчинення жорстоких дій. Після тимчасового вилучення дитини із сімї - завдання влади зробити всі заходи, щоб повернути дитину до нормального життя.

Ці діти кілька місяців жили у притулку, поки молода мама пиячила. Коли протверезіла  - малюків повернули.

Мати дітей:

Пить нет, серьезно. Я знаю, что провинилась серьезно. Детей чуть не лишилась. После того всё. Да.

Кількість таких сімей в Україні щороку зростає. І як правило - недоглянуті діти лишаються з батьками. На контролі соціальних служб. Тим часом у Європі вважають, що краще дитину одразу забрати із неблагополучної родини і адаптувати до життя, аніж потім ловити по підвалах та горищах. До того ж доказів для цього багато збирати не треба. Достатньо синця на тілі - аби порушити кримінальну справу.

Алла Матюшок, Володимир Самченко, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер".