Обережно - лікарі [ Редагувати ]

Мабуть, ще рокiв десять-п'ятнадцять тому на теренах колишнього СРСР таке було навряд чи можливе - звинуватити людину зi свiтовим iм'ям у скоєннi злочину. Та суспiльство, хай i помалу, але вперто йде до розумiння того, що себе треба захищати.

Помилка лiкаря коштуватиме пацiєнтовi занадто дорого. Iнодi через такi Помилки навiть йдуть з життя або навiк залишаються калiками. Але ж не нам робити висновок. Два роки тому у Львовi було запроваджено кримiнальну справу. Лiкарiв тодi звинувачували у торгiвлi людськими органами.

Обласна клiнiчна лiкарня у Львовi не вперше привертає до себе увагу правоохоронних органiв. Наприкiнцi дев'яностих тут уже був прецедент - розслiдували незаконне усиновлення дiтей iноземцями з подачi медикiв. I знов випадок, який дiйшов до преси. Так звана "справа лiкарiв" набула розголосу завдяки цiй жiнцi. Жителька Закарпаття приїхала до Львова навеснi двотисячного року. Медобстеження виявило пухлину на наднирнику. Потрiбна була термiнова операцiя. I знайомi звели її з професором.

Людмила Майборода: "Он посмотрел на это все, сказал - ничего страшного, там маленькая опухоль, ее нужно удалить, предложил лапироскопом, я согласилась. Сказали мне, что через 4 дня меня выпишут и я лягла в больницу".

Та самої лише операцiї виявилося замало. Людмилi сказали, що в неї проблеми - внутрiшня кровотеча загрожує життю. Не довiряти медикам у жiнки причин не було. Лягати на операцiйний стiл випадало восьмого березня. Так сталося, саме цього дня двадцять рокiв тому помер батько. Це єдине, що непокоїло. I хiрурги пiшли назустрiч - операцiю розпочали пiсля опiвночi.

Пiвтора мiсяця Людмила Майборода провела у Львовi. Каже: на той час, три роки тому, на лiкування пiшла майже тисяча доларiв. Частину цих грошей, за її словами, було безпосередньо сплачено професору. А через два тижнi пiсля виписки - на Великдень - вдома пролунав телефонний дзвiнок. Незнайомий голос повiдомив, що пiд час другої операцiї в Людмили було вкрадено нирку. Жiнка знепритомнiла.

Нiхто в це не вiрив - нi родичi, нi лiкарі. Адже у витягу з iсторiї хвороби, який вона отримала в лiкарнi, нiчого про видалення нирки не йшлося. Гадали, то - недобрий жарт. I все ж, сумнiви з'явилися. Десь iз пiвроку вона не могла заспокоїтися. А тодi звернулася до закарпатських лiкарiв. Ультразвук виявив вiдсутнiсть однiєї нирки - через пiвроку пiсля операцiї. Але Людмилi було сказано - треба перевiрити ще раз. Рентген, а трохи пiзнiше й радiоiзотопнi дослiдження пiдтвердили страшну пiдозру. У вереснi двохтисячного вона зрозумiла, що втрапила в халепу.

Людмила Майборода: "Смотри, чтобы тебя не убили, может, оставь все. Но оставить я как-то не могла, я считаю, раз я осталась жить, я должна доказать и наказать этих людей, чтобы они больше не делали такого с другими людьми".

З вiсiмдесят шостого року у Львiвськiй обласнiй клiнiчнiй лiкарнi вже зроблено понад сто сорок вдалих операцiй з пересадки нирок. I потреба в них не зменшується. Але з дев'яносто дев'ятого такi операцiї заборонила Верховна Рада. Попри те, що вiдповiдного закону немає i досi, у Львовi продовжують пересаджувати нирки - уже вiд живих донорiв. Наприклад, мати або батько дає орган своїй дитинi. Так, цього року було три таких випадки.

Зараз у вiддiленнi дiалiзу - тобто очищення кровi - перебуває дев'яносто хворих, з них близько половини потребують трансплантацiї. Але медики не в змозi допомогти - в лiкарнi немає нирок. I єдина перепона - вiдсутнiсть законної пiдстави.

Борис Кривко, головний лiкар Львiвської обласної клiнiчної лiкарнi: "Вони займаються всiм, чим можна - тiльки не людиною i не думають про людину. Це можете озвучити. Так уже дальше продовжуватись не може.Таке фiнансування, яке зараз йде на медицину, а потiм кажуть, що медицина самая корумпована, то не годиться нiкуди".

За останнi два-три роки вiддiлення гемодiалiзу та трансплантацiї нирки Львiвської лiкарнi перевiряли кiлька разiв. Тут працювали i КРУ, й обласна прокуратура, i представники Мiнохорони здоров'я. Головний лiкар каже, що тi перевiрки нiяк не пов'язанi iз заявою Людмили Майбороди про викрадення в неї нирки. Але ж вiдчувається - персонал клiнiки вже стомився вiд постiйної уваги з боку правоохоронних органiв та преси. Що ж насправдi сталося тут напровеснi двохтисячного? Версiя львiвських лiкарiв незмiнна: перша операцiя дала ускладнення - внутрiшня кровотеча не залишала вибору. Нирку потрiбно було вирiзати, тим самим рятуючи життя хворiй жiнцi.

Борис Кривко, головний лiкар Львiвської обласної клiнiчної лiкарнi: "Чому їй не сказали? Тут я повинен бути на її сторонi, тому що в свiтi перед операцiєю хворому все говорять, i пiсля операцiї i хворий повинен все знати. У нас в бувшому Союзi на жаль скривали вiд хворого, i зараз в нашiй незалежнiй Українi родина, друзi - все знають, що є з хворим, а хворий - нi. А це порушення прав людини".

Людмила мала на руках фальшивий витяг з iсторiї хвороби i вимагала справедливостi. Звернення до депутатiв, до уповноваженого з прав людини, навiть до Генпрокуратури нiчого не дали. Вiдповiдь скрiзь була одна: вiдсутнiсть складу злочину. Жiнка майже втратила надiю, аж тут на мiсцевому телебаченнi вийшов матерiал, пiсля якого Людмила збагнула, що вона на вiрному шляху. Професор Павловський, академiк, свiтило ендокринної хiрургiї, намагався пояснити свої дiї.

Людмила Майборода: "Я получила от него письмо, где он сообщает, что вырезал у меня почку, но не хотел сказать, так как ему было меня жаль. А то что он меня выписал больную, с одной почкой, и не сказал - иди, детка, и лечись, бо у тебя еще есть ребенок, которого надо ставить на ноги, тогда он меня не жалел".

Наступним був лист вiд головного лiкаря Львiвської обласної лiкарнi Бориса Кривка - з додатком iншого витягу з iсторiї Людмилиної хвороби, де вже був запис про видалення нирки. А також - iншого висновку гiстологiчної експертизи. Ще було сказано, якщо вона хоче, хай приїде до лiкарнi на консультацiю, пропонувалася допомога в одержаннi групи iнвалiдностi, яка, до речi, хворим з однiєю ниркою за законом не призначається. Але жiнка вiдмовилася й звернулася до суду. У квiтнi двi тисячi першого кримiнальну справу таки було заведено.

Микола Шахрай, начальник вiддiлу по нагляду за слiдством Львiвської облпрокуратури: "Такого роду перша справа у Львiвськiй областi. Ранiше у нас була справа така, яка мала громадський резонанс - усиновлення дiтей, якi вивозилися за кордон. А такого роду справа, повязана з лiкарями - безпосередньо видалення нирки, а потiм встановлено факт, що в медичних документах не було запису - така справа була вперше".

Можливо, через те, що такий iнцидент трапляється вперше, а може - через ускладнення, пов'язанi з численними медекспертизами, справа пролежала у прокуратурi Львiвської областi близько двох рокiв. Слiдство також перевiряло можливiсть видалення нирок з метою трансплантацiї у iнших людей на Львiвщинi. Як тут кажуть, це теж вплинуло на тривалiсть розгляду справи. I нарештi - висновок експертизи, що цiлковито спростовував слова Людмили Майбороди: дана нирка трансплантацiї не пiдлягала.

Борис Кривко, головний лiкар Львiвської обласної клiнiчної лiкарнi: "Я вважаю, що єдина вина нашої клiнiки, кафедри i особисто Михайла Петровича, що не сказали їй своєчасно, що забрана нирка. Там розмови, що цю нирку могли продати - це виключено. Тому що нирка була на гiстологiї, є заключення, вона вивчена. То не так просто, як пишуть".

На жаль, професор Павловський у зустрiчi нам вiдмовив. Напевно, в нього є на то причини. Понад два роки триває слiдство i весь час iм'я вiдомого лiкаря з'являється у публiкацiях преси та на телебаченнi. У телефоннiй розмовi з нами Михайло Петрович пояснив, що помилився. Але ж для колишньої пацiєнтки це вже немає нiякого значення.

Лiкарi стверджують, сьогоднi немає жодних проблем з пересадкою нирки. Головне - щоб вона прижилася. Завчасно проводиться копiтка робота з типування та дослiдження iмунологiї i донора, i хворого. У розмовi з нами Людмила Майборода говорила, що нiколи не продала б свою нирку.

Борис Ребун, начальник Львiвського обласного патологоанатомiчного бюро: "Що торкається конкретно цього випадка - ця нирка пiсля операцiї була доставлена до нас в лабораторiю i дослiджена звичайним шляхом, як дослiджується будь-який операцiйний матерiал пiсля проведеної операцiї".

Працiвники прокуратури, розлiдуючи справу, так i не бачили тiєї нирки на власнi очi. Висновок робили на пiдставi записiв. Але ж - що юридично не доведене, про те не слiд i говорити. Нiхто з хiрургiв, якi були присутнi на операцiї, не визнає себе винним у тому, що трапилося пiсля неї. Людмила спантеличена - вiдомий професор повiвся дуже дивно.

Людмила Майборода: "А он сказал, что он меня вообще не оперировал. Понимаете? Договаривались с Павловским-старшим, он теперь говорит, что он меня не оперировал, а стоял и консультировал. Этот меньший не имел квалификации хирурга. Теперь я не знаю, кто меня оперировал".

Син професора Павловського, Iгор Михайлович, стежив за станом здоров'я пацiєнтки у львiвськiй лiкарнi. Був присутнiй i на операцiї. За його пiдписом жiнка отримала витяг з iсторiї хвороби, де не було й згадки про видалення нирки. Здається, для прокуратури цей пiдпис i став головним доказом вини.

Микола Шахрай, начальник вiддiлу по нагляду за слiдством Львiвської облпрокуратури: "Була порушена крiмiнальна справа вiдносно лiкаря Павловського за зловживання службовим становищем i внесення неправдивих даних в медичнi документи за ознаками, передбаченними статтями165 i 172 крiмiнального кодексу України в редакцiї 1960 року, потiм проходило переквалiфiкування цього злочину".

Новий Карний кодекс України за пiдробку службових документiв, у якiй звинувачується Iгор Павловський, передбачає досить м'яке покарання: штраф або обмеження волi термiном до трьох рокiв без права обiймати певнi посади. Але то - за рiшенням суду. Личакiвський районий суд Львова вже вдруге отримує справу. Вперше це було узимку. Тодi хiрург вiдмовився вiд запропонованого акту амнiстiї. Здається, в тому був певний сенс.

Тетяна Гирник, в.о. голови суду Личакiвського района міста Львова: "Це тягне за собою рiзнi правовi наслiдки - вiдшкодування моральної та матерiальної шкоди, вiдповiдно особа вважається такою, що пiддавалася крiмiнальному переслiдуванню".

Тетяна Гирник вдруге розглядає матерiал, зiбраний у двох томах. Суддя вiдверто каже - по-перше, зазвичай шукають пiдстав для закриття або призупинення справи. Здається, вона не виключає, що покарання може бути умовним, або його вдасться i зовсiм уникнути. Хай там як, Людмилу Майбороду це навряд чи задовольнить. Жiнка назавжди втратила вiру в лiкарiв. Остаточно втратила вона i вiру в правосуддя.

Людмила Майборода: "Это невиданно, чтобы такие мужи не могли навести порядок в таком государстве как Украина, и чтобы эта женщина билась как рыба об лед и ни один политик, ни один прокурор не мог на нее обратить внимание".

Лiкарi чомусь люблять повторювати - хто не працює, в того нема ускладнень. Може й так. Люди живуть i з однiєю ниркою. Але, зрозумiло, тiльки якщо вони про це знають.