"Власниці рабів" з Києва та Криму допомагають солдатам не передовій (відео) [ Редагувати ]

Модні туфлі на підборах вони змінили на солдатські черевики та поїхали на передову.

Безстрашні дівчата із модельною зовнішністю стали відомими завдяки інтернету та, як це не дивно російській пропаганді.

Хоча, ці українки з Києва, Дніпропетровська та Криму стали волонтерами ще на Майдані. Згодом допомагали біженцям з Криму.

Тепер регулярно їздять у гарячі точки сходу. Заради вітчизни готові й самі в бій. Про життя-буття підрозділу справжніх красунь розпитувала Ольга Сас.

Тепер їх називають "моделями-карателями", "хунтівською експрес-доставкою" і "власницями рабів".

Усе почалося з фотографії. Так віджартувалися українці на брехливий сюжет російського ТБ, начебто у нас роздають рабів.

"Ось цей сертифікат, котрий був на рабів це ми проходили з Маріною домедичну допомогу, саме першу медичну. І ось так його перекрутили, що це сертифікат на рабів", - розповіла волонтер Аліна Михайлова.

"З рабами це історія жорстка. Я не знаю, хто зробив цей колаж. Кілька днів це все триває з цими рабами. Ну все в жартівливій формі. Воно дало якийсь струс, підняло настрій. Тому що насправді важко все це", - розповіла волонтер Марина Комарова.

"Я не могла собі такого уявити навіть приблизно. У мене були інші турботи. Купити собі нові чоботи Гуччі", - розповіла волонтер Марина Комарова.

"Те, що я носила раніше і зараз ніколи не вдягаю мені навіть на підборах не те, що не зручно, я мабуть вже не вмію на них ходити. А оці берці, вони такі бойові в них дуже комфортно, я взагалі не парюся, куди я ступаю.", - розповіла волонтер Аліна Михайлова.

Почавши боротьбу у Києві, вони збирають гуманітарку для солдатів, дівчата продовжили це й на сході. Скільки разів були там, на передовій, уже й лік втратили.

"Моя мама сьогодні у вашому інтерв’ю дізнається, що я в принципі була в АТО", - розповідає Аліна Михайлова, волонтер.

"Мені боляче чути навіть на касі в магазині. Коли люди обговорюють щось на кшталт покупки які диски на машину нову. А там хлопцям потрібні просто прилади нічного бачення, тому що це їхні очі", - розповіла волонтер Марина Комарова.

Коли ти повертаєшся у Київ, у тебе відбувається акліматизація до того, що тут все тихо і спокійно. а насправді все не так. Там абсолютно інший світ, - розповідає волонтер Дарина Морозова.

"З екстремальних ситуацій - це тільки коли обстріл, потрібно було сидіти в окопі", - ділиться враженнями волонтер Марина Комарова.

"Вони мені кажуть. "Ось бачиш цю яму?" Там окоп був. "Ось далеко від нього не відходь, бо якщо почуєш слово Гради, у тебе буде рівно 4 секунди до неї добігти". Зрозуміла. Ходжу навколо ямки", - розповідає волонтер Марина Комарова.

"Я то могла ходити по клубам, чимось там займатися далі. Їм приємно, що не полишають і у них від того є якийсь стимул", - розповіла волонтер Аліна Михайлова.

Ми чуємо, а звуки стрільби різні. Ми вже там відрізняємо, коли АК. А тут якийсь такий звук, мені стало цікаво. Ти вже не боїшся, а цікаво, що це за звуки. Коли боєць прийшов, я питаю, що це за звук такий "тата-тат-ата", починаю йому описувати. Каже, що по моєму це РГД", - ділиться враженнями волонтер Марина Комарова.

Та часто бійці радіють саме таким банальним і наївним запитанням. Жіночим запитанням, яких там не вистачає.

"Нас постійно кличуть у шлюб", - розповідає волонтер Дарина Морозова.

"Зараз листувалася з приводу допомоги з одним бійцем. Він пише: "ви така красива". Знаеете, не треба ніякої гуманітарки, навіть якщо ви просто приїдете, вже спасибі", - розповідає волонтер Марина Комарова.

"Дівчині дарують квіти, якісь іграшки. А мені хлопці дарують якісь там гільзи від куль, шевропи сепаратистів", - розповідає волонтер Аліна Михайлова.

Цим хлопцям вони зараз віддали увесь свій час. Перекреслили усе, що було раніше. Але ні на мить не думають цю справу полишити.

"Я на манікюр дуже хочу, але кинути все я просто не можу. Як це? Навіть коли хочеться відпочити, узяти кілька вихідних днів, ти думаєш - так, у мене стільки справ в штабі. А хлопці там, на передовій не можуть взяти собі вихідний. Можливо, вони теж хочуть кудись, не скажу, що на манікюр", - розповідає волонтер Дарина Морозова.

"Далі перемоги поки нічого немає. Є ціль перемога, а далі будувати свої плани - поки нема", - розповіла волонтер Аліна Михайлова.

Ольга Сас, Сергій Коваль, ТК "Інтер".