ОБСЄ не пускають на кордон Луганщини з Росією [ Редагувати ]

Напередодні ажіотаж у соцмережах викликало повідомлення - бойовики вдарили з Градів по передових позиціях армійців у Пісках. Останній тиждень ситуація на цій ділянці ронту справді загострилася, обстрілів побільшало, але чи були Гради - на місці з'ясовувала Ірина Баглай.

Дошкуляє нашим солдатам і снайпер бойовиків. Минулого тижня по позиціях українських військових поцілили кілька мін із озброєнь, які мали б уже відвести за 15-тикілометрову смугу.

Та важче за 82-й калібр - не "прилітало". А новину про Гради тут на передовій одностайно назвали провокацією, як і інформацію про велику кількість поранених українських солдатів.

"Паніка для рідних і близьких ми бачимо, що обстріляв немає, останній обстріл Градами був влітку по околиці Пісок", - говорить позивний "Тема", військовослужбовець Збройних сил України.

"Всі живі і здорові всі на своїх позиціях залишаються", - говорить позивний "Шаман", військовослужбовець Збройних сил України.

Навіть з укріпрайону "Вольво-Центр" противник не стріляв. Припускають - на край заїхали міжнародні спостерігачі. Це і вгамувало бойовиків.

Поки у Пісках триває тиша, місцеві щодня у супроводі військових приїздять і забирають речі, що вціліли. Деякі просто оглядають, що залишилось від їхніх осель. З таким візитом прибула і місія ОБСЄ, щоб зафіксувати руйнування від ворожих обстрілів.

Спостерігачі констатують - на лінії зіткнення досі можлива ескалація конфлікту. Тут і нині залишається важке озброєння. А у певні місця окупованої території спостерігачів бойовики вперто не пропускають.

"Одне з місць, де ми постійно стикаємось із проблемою свободи пересування - це кордон України з Росією в Луганській області, де територія непідконтрольна Україні", - говорить Олександр Хуг, заступник голови спеціальної моніторингової місії ОБСЄ.

Ті, хто жодного дня не залишав Піски, а це не більше десятка людей, зараз радіють затишшю. У них не має ані опалення, ані світла. Але тримаються. Допоки тут настане справжнє мирне життя.

"Рухаюся легко, а як присіла - важко. Мені сміятися не можна ще, дівчина, після війни бабусею буду", - говорить Софія Антонівна, жителька Пісків.