Найстаршому студенту 92 роки: Університет ІІІ віку змінює долі [ Редагувати ]
Жага до знань поза віком. У Чернівцях завершився навчальний рік в Університеті третього віку. Його студентам за 60 і вони доводять: їм усе до снаги, а нові знання та відкриття можливі на будь-якому етапі життя. Найстаршому здобувачу знань - 92 роки, він успішно опанував німецьку мову, а на наступний рік планує досконало вивчити ще й англійську. Чи складно навчатися у поважному віці та що мотивує? Відповіді у наступному матеріалі.
На занятті з німецької мови в Університеті третього віку - впевнені та досвідчені студенти. Впродовж навчання вони вперто ламали стереотипи про поважні літа, бо впевнені: вчитися ніколи не пізно. Артуру Десятникову - 92 роки. Інститут закінчив ще у 1952 році, а нині з нуля опанував німецьку, та вже планує взятися ще за й англійську. Переконаний, освіта - чудовий тренажер для пам’яті.
Артур Десятников, слухач Університету ІІІ віку:
Потреба є така, я відчуваю, що мені це подобається, і тренування пам’яті, бо з роками потихенько наш розум хоче відпочивать, а йому не треба давати відпочивати, треба нагружать його весь час. От тут навантаження йде потихенько.
Університет працює з 2012 року на базі Чернівецького центру соціального обслуговування "Турбота". Тут діють 9 факультетів. Щороку сотні студентів, яким 60 і більше, безкоштовно вивчають психологію, релігієзнавство, літературу, комп’ютерну грамотність та іноземні мови.
Наталія Коцур, завідувачка відділення денного перебування для людей поважного віку Чернівецького територіального комунального центру "Турбота":
Ми вивчаємо 5 мов, перш за все це українська мова для ВПО, вони самі попросили, щоб ми цю мову започаткували в університеті, сьогодні вони вже спілкуються суто українською мовою у нас у відділенні й стараємося, щоб вони й в побуті українською мовою спілкувалися, це німецька, англійська мова, італійська, румунська...
Нині 167 соціально активних людей поважного віку отримують свої сертифікати.
Людмила Кушнір, керівниця Чернівецького осередку ГО "Захист держави":
Вони важливі, їхній голос, їхня участь в громадському житті – це дуже цінно і в загальному дуже імпонує особисто мені, що тут працюють викладачі-волонтери, які дарують свій час, свої знання, своє тепло щиро і без якоїсь вигоди.
Серед тих, хто успішно завершує навчання, і Зінаїда. Їй – 67. До Чернівців переїхала з Бахмуту. Її дім та рідне місто ворог перетворив на попелище. Навчання допомогло жінці підтримати власний емоційний стан. Вона вже опанувала комп’ютер та вивчила англійську та німецьку.
Зінаїда Вороненко, слухачка Університету ІІІ віку:
Дуже важко було перенести те, що ми перенесли, осталися без житла, без нічого, і Бахмута нашого немає.
З початку великої війни слухачі тут займаються ще і волонтерською діяльністю.
Наталія Коцур, завідувачка відділення денного перебування для людей поважного віку Чернівецького територіального комунального центру "Турбота":
З першого дня війни почали плести сітки, ми плетемо килимки на сидіння, тисячі цих килимків ми передали нашим захисникам, ну, а шкарпеток скільки ми сплели, ми навіть не рахуємо їх вже. Це напевно вже більше 10 тисяч пар.
Студенти вже чекають на продовження курсу у новому навчальному році. Адже це не просто отримання знань, а справжній психологічний порятунок, що дарує віру у себе та завтрашній день.
