Усе згоріло за 10 хвилин: підприємство з Харкова шукає порятунок [ Редагувати ]
Російські війська системно руйнують промислові підприємства на Харківщині. За останні два місяці кілька виробництв знищені ударами "Шахедів" вщент. І підприємці, які від початку повномасштабного вторгнення залишалися в області, були змушені виїхати. Одна з причин - кредити чи гранти бізнесам у червоній прифронтовій зоні не надають. А власних фінансів на відновлення немає. Історія одного з таких підприємств - в сюжеті.
Це підприємство до великої війни було одним із найпотужніших у регіоні. За останні два роки заплатили 30 мільйонів податків. Виробляли пластикову тару для хімічних добрив та мийних засобів, мікродобрива, займалися переробкою сільгосппродукції. Та наприкінці травня по підприємству вдарили "Шахеди".
Охоронець Віталій Квачан згадує: перший удар припав поруч із робочим місцем.
Після удару нас привалило з моїм напарником дверми, штукатуркою.
Після удару Віталій кинувся до цеху виводити людей, які працювали в нічну зміну. У чоловіка було всього 10 хвилин до наступного удару.
Віталій Квачан, охоронець підприємства "ХарківХімпром":
Були дуже шоковані люди, бігали. Ми їх всіх собрали в кучу і вивели всіх за територію. Там у нас лісок є. І там в ямах ми ховали людей, говорили інструкції, шо надо прятаться, прикривати голову. І коли ми вийшли, уже почали вони бить один за одним.
Після 9 ударів спалахнули пожежі. Вирви після падіння й уламки безпілотників і досі видно на території.
От написано не браться, це "Герань-2" виробництва росії. Прилетіло дев'ять "Шахедів", це шість у будівлі й три були влучання в землю. І ви бачите, ударною волною було порушено склад готової продукції.
Цех, де виробляли пластикові каністри для добрив, згорів ущент разом з унікальним обладнанням лабораторії.
Тетяна Колісник, головний технолог підприємства "ХарківХімпром":
У нас був унікальний стенд на стиснення каністр, це був японський стенд. Унікальність була в тому, що він відразу всі свої результати, їх не можна було підробити. Це відразу формувався протокол і цей протокол ми додавали до кожної партії, це була наша гордість.
У сусідньому ангарі, на місці колишньої лінії з переробки зерна, теж лише металобрухт.
Зараз ми знаходимось в цеху з виробництва і перероблювання насіння соняшника та кукурудзи. Цей цех був збудований у 2008 році. Обладнання німецької фірми Petkus. Це обладнання коштувало 2,5 млн євро...
Цей напрямок знищений безповоротно. Загальні ж збитки склали:
Олександр Тимофєєв, директор компанії "ХарківХімпром":
Це близько 48 млн грн, але це без будівлі. З будівлями, я вважаю, що десь 2 млн євро.
Ресурсів та можливостей для відновлення у компанії нині немає.
Олександр Тимофєєв, директор компанії "ХарківХімпром":
Таких компаній зараз є кілька як "ХарківХімпром", і вони потребують і державної допомоги, вони потребують і донорів, там американських, європейських, грантів. Ну, на жаль, зараз в Харкові в цих умовах, тому що Харків знаходиться в червоній зоні, прифронтовій зоні. Ні грантів, ні кредитів не дають.
Поглянути на наслідки атак - на завод приїхав давній американський партнер Джастін Фолкерс. Вражений, бо до того бачив успішне підприємство.
Це було дуже енергійне та живе підприємство, тут було видно життя.
Нині американський підприємець міркує, чим допомогти.
Джастін Фолкерс, підприємець, головний виконавчий директор компанії Apiphani (USA):
Я допоможу зібрати кошти, я сам допоможу коштами, але головна моя теза полягає в тому, що не тільки Олександр у цьому регіоні, і не лише тут, страждає через те, що його підприємство зруйноване. Я шукатиму варіанти, як допомагати - не тільки локально і не тільки друзям, колегам, і людям, яких я знаю, а й іншим людям, чиї підприємства страждають, постраждали, чи перебувають у зоні ризику.
Керівництво "ХарківХімпрому" вирішило релокувати вціліле обладнання та продукцію подалі в тил, на Закарпаття. З персоналу переїхати зголосилися лише п’ятеро людей. Технолог пані Тетяна теж лишається в Харкові, хоч і не має поки пропозицій стосовно роботи.
Тетяна Колісник, головний технолог підприємства "ХарківХімпром":
Ну, я ще в шоці знаходжусь, ну, щось буду, мабуть, вирішувати. Ну, взагалі так на Закарпатті допоможу з запуском виробництва. Там навчу, передам опит. А взагалі чекаю дуже, щоб повернулась, закінчилось, повернулась сюди й буду з радістю тут працювати. Дуже велика така надія є.
Власник заводу розвиває нині ще й айті-напрямок, щоб на отримані кошти відновити виробництво.
Олександр Тимофєєв, директор компанії "ХарківХімпром":
Не треба здаватися, треба рухатися вперед, треба працювати. І якщо у тебе, як у мене, забрали обладнання, але не забрали у тебе сили, мозок, то треба працювати й показувати, що ми вільна, сильна нація, українці!
