На окупованій Луганщині їжу доставляють в обхід блокпостів [ Редагувати ]

Продовольчі тури. У Луганській та Донецькій областях сотні людей щодня перетинають пункти пропуску, щоб привезти хоч трохи харчів з української території. Багатьом без цього просто не вижити.

А ще їздять за пенсіями, тільки-от за це доводиться платити перевізникам. Хтось ледве тримається, а хтось заробляє. Як усе відбувається, побачили наші кореспонденти.

Піший перехід у Станиці Луганській відкрили тиждень тому. Щодня лінію сполучення тут перетинає понад тисяча людей - вони приходять за кілька годин до відкриття пункту пропуску.

Пункт працює із сьомої ранку. У черзі переважно пенсіонери - везуть їжу для родичів на окуповану територію.

Дозволяють пройти тільки тим, у кого є пропуск. Решта просять прихопити їм трохи їжі. Одна людина на підконтрольній Україні території годує десятьох на непідконтрольній.

"У мене там онуки. У Луганську. А ми ж не винні що таке сталося, а жерти ж хочуть. А ціни там неможливі - в 2, 3 рази більше. Ось і тягнеш хоч раз в 10 днів продукти", - говорить Валентина Вікторівна, жителька Станиці Луганської.

Але головна мета переходу - отримати пенсію. Людей, які встигли переоформити документи на підконтрольній території, тут небагато. Обличчя вони воліють не показувати. Ті ж, хто не зміг вчасно подати всі папери, а таких у Луганську більшість, залишилися без засобів до існування.

"Я думаю, що держава Україна винна виплатити пенсіонерам у повному обсязі - це така думка. Навити не думка, а вимога українською пенсіонера.

Якщо не одержують пенсіонери - то їх хто-то крутити. Комерсанти зараз на комерсантах", - говорить Ярослав Іванович, луганський пенсіонер.

Ганна Миколаївна їде з Донецька. Розповідає - літні люди там ледве зводять кінці з кінцями.

"Не знаю старі як ці виживають. Вони кинуті просто. Розумієте? Там люди, які сидять по року не отримують", - говорить Ганна Миколаївна.

Ще один контрольний пункт - Гнутове. Тутешнім пенсіонерам, щоб отримати гроші, доводиться платити таксистам десять відсотків від пенсії.

"Сто двадцять гривень. Туди і назад. Сто двадцять гривень. Поїхав у Маріуполь, з Маріполя получив - а получив 1200. О! Від вам и ваша пенсія".

Є ще один спосіб заробити на людських проблемах. Неподалік міста Золоте та селища Родина діють так звані "мурахи" - відчайдушні люди, які секретними стежками, минаючи всі блокпости, переправляють харчі з підконтрольної території - на територію бойовиків. І заробляють на цьому.

"Літні цим займатися не будуть - в основному молоді років по 30 у кого тачка є або великий, ну і денюжка потрібна що б там купити - а туди продати. Денюжку дають я так розумію? Так, дають гривню, а за роботу рублі Сто рублів, сто - на гривню це 20 або 30 за курсом".

Побачивши знімальну групу, мурахи ховаються. Але варто чужакам піти звідси, вони знову з'являються на стежці, заробляючи в такий спосіб - собі на життя.