Після втрат ворог боїться підходити до Мар’їнки [ Редагувати ]

Ніч - найскладніший час на передовій. Бойовики продовжують провокувати військових на вогонь. Щоночі на околицях Донецька піднімають у небо безпілотники. А от диверсійними групами заходити вже не наважуються. Подробиці із нічної Марїнки у сюжеті Ірини Баглай.

Ніч на Сході наступає різко і рано. О четвертій вечора Мар'їнка майже вимирає і скільки тут лишилося жити людей можна визначити за світлом у вікнах. А ось залишені будівлі із темрявою можуть перетворитися на вогневі позиції ворога.

"Часті були випадки, коли вогонь починався в спину по наших позиціях. Ввечері, як тільки потемніло, в бік позицій сепаратистів у нас з-за спини було три автоматних постріли. Це був як сигнал по всій лінії зіткнення в нашу сторону", - розповідає прес-офіцер 14 механізованої бригади Владислав Якушев.

Темрява така, що навіть силуетів не розгледіти. Та бійці до неї вже призвичаїлися, орієнтуються наче кішки.

"Я вас бачив, ви ще йшли звідти".

За кількасот метрів - вже позиції противника. Віднедавна бойовики одягають спеціальні костюми, тоді й у тепловізорі не побачиш. Та ці бійці 14 бригади, яких називають "Нічними тінями", ще на полігоні пройшли спецпідготовку.

Ярослав може зорієнтуватися за секунди. І без тепловізора. Ворог їхню майстерність ведення нічних боїв вже відчув, диверсанти противника впритул підходити і не наважуються.

"Вони вийшли на нас.  Чули? Снайпер. Сюди вони починають стріляти, якщо ми щось починаємо робити", - каже військовослужбовець 14 механізованої бригади Ярослав.

Цієї ночі південніше Донецька було тихо, армійці пояснюють: дощ, погода не для мінометів, та й противник - ледачий. Здебільшого вогонь веде снайпер. Тримає у напрузі та не дає хоча б укріплення від негоди звести.

"Не дають вони нам зробити перекриття і у сусідів не дає снайпер", - каже військовослужбовець "Кіт".

День на передовій починається із головної справи. Сашко не з лякливих і навіть під прицілом снайпера наводить лад. Каже: прапор має майорити, щоб бачили - це Україна.