Люди покинули селище Цукроварів після закриття заводу [ Редагувати ]

В Кіровоградській області колись перспективне та процвітаюче селище Цукроварів вже не знайти на карті. У дев'яти багатоповерхівках із мешканців залишилось кілька десятків родин. Інші виїхали у пошуках кращого життя. Все через те, що 12 років тому тут припинив існування один з найбільших цукрових заводів України. Про Кіровоградський Чорнобиль у серці України у нашому сюжеті.

Вибиті шибки, розкидані речі, обдерті шпалери. Такий вигляд мають квартири у дев'яти поверхівках колись перспективного селища Цукроварів.

У цьому будинку лише у трьох квартирах живуть люди. Один із мешканців Михайло Юрійович проводить для нас екскурсію. Переїхав сюди з родиною ще у 85 вчителювати в місцевій школі. Отримав чотирикімнатну квартиру в новобудові.

"Ми сюди переїхали з однією дитинкою, а тут народився вже Сергійко, ну газ, вода гаряча, опалення централізоване, ну як місто!", - сказав Михайло Лучейко, мешканець селища Цукроварів

Усього тут мешкали майже вісімсот родин. Однак комунальний рай закінчився дванадцять років тому цукровий завод закрили. Багатоповерхівки відрізали від опалення, газу та води.

Серед мешканців будинків-привидів можна ще зустріти дітей. Семирічний Сашко переконує, що жити тут йому не страшно, ба навіть має з того зиск.

"Бо я можу з другом ходити, по домах ну метал щоб гроші заробити", - сказав Сашко, мешканець селища Цукроварів

Селище, що колись було сучасним містечком, наразі не знайти на карті. Його підпорядкували селу Липняжка. У сільраді вже з ліку збилися, скільки писали і керівництву області, і в Кабмін: з проханням відродити містечко і, як варіант, заселити сюди вимушених переселенців. Адже тут не приватизовано близько двохсот квартир.

"Відповідь отримали ми що недоцільно проводити там ремонтні роботи, щоб заселити туди людей, от таку відповідь отримали. Тільки якщо буде залучений інвестор і щось там побудується тільки тоді можливо повернуться наші ж може односельчани, які зараз на заробітках, а може дійсно приїдуть люди зі Сходу як переселенці і потім буде якесь процвітання", - сказала Тетяна Лучейко, секретар Липнязької сільської ради

Однак це наразі тільки мрії, говорить Михайло Юрійович. Він хоч і залишається у селищі, та наступного року планує разом із родиною перейти жити з поверхів до приватного будинку.