У дитбудинках Україні з'являться наставники [ Редагувати ]

В Україні з'явився соціальний інститут наставництва. Це новий вид опіки над дітьми з інтернатів. Парламент уже ухвалив відповідний закон. Щойно його підпише Президент - розпочнеться набір працівників. Хто будуть ці люди? І як допомагатимуть сиротам? - розповість Наталія Савченко. 

20-річна Діана Лозенко - колишня мешканка дитбудинку. Коли дівчинці було 13 - вона потрапила до сиротинця при живій матері. Хвора на алкоголізм жінка не піклувалася про доньку. Діану виховувала вулиця. Каже, якби не її наставниця Валентина, можливо, і сама б шукала розради у випивці. Натомість зараз у дівчини - щаслива родина. Вона зустріла кохану людину, вийшла заміж і готується вступати до училища.

"Мені потрібен був старший друг, який міг би мені підказати в будь-який момент, який міг би мене втішити, коли мені погано. Вона спочатку зі мною говорила, показувала, от не треба соромитися, потрібно пробувати. Багато в чому ми намагалися з Валею тільки пробувати. В пошуку роботи, пошуки навчання", – говорить Діана Лозенко, випускниця дитячого будинку "Саншайн".

Наставник - це не опікун, не вихователь, а радше - старший друг. Його завдання - навчити дитину з притулку жити у спільноті, допомогти влаштувати власний побут та показати нові можливості. З Діаною, каже наставниця Валентина, говорять годинами. Раз чи кілька разів на тиждень вони зустрічаються вже 4 роки.

"Чого не вистачало Діані, так це спілкування. Відносини пам'ятаю в інтернаті складалися нелегко. Діти різні, різне виховання. Більший акцент ми робили на тому, як будувати відносини зі однолітками, з дорослими", - говорить Валентина, наставниця Діани.

Грошей за наставництво Валентина не отримує. Усі її колеги - волонтери. Поки що шукають і готують таких людей громадські організації. Найстаршій з них - вже сім років. За цей час тут підготували наставників для понад тисячі дітлахів.

"Наставник дуже важливий в житті дитини. і він дійсно дає відчуття дитині, що я хороший, що я комусь потрібен, у мене може щось вийти. І як би у дитини з'являється віра в його майбутнє", - говорить Тетяна Іордан, керівниця проекту наставництва "Одна надія".

Тепер парламент вирішив - наставників має готувати держава. У мінсоцполітики розраховують, що на місцях цим займатимуться служби соціального захисту. Планується, що наставники укладатимуть з державою угоду і матимуть офіційний статус. Але коли почнеться відбір, чиновники ще не знають.

"Міністерство повинно привести у відповідність нормативні документи, тобто розробити положення про наставництво, наприклад типовий договір, чи самі процедурні моменти, які будуть визначати вже конкретні дії", - говорить Руслан Колбаса, директор департаменту захисту прав дітей Міністерства соціальної політики України.

Громадські настастивницькі організації дуже чекають допомоги від держави. Самим їм не впоратись. Зараз в Україні на старших друзів чекають щонайменше сім тисяч мешканців дитячих будинків.