На Житомирщині пройшов фестиваль льону [ Редагувати ]

Тисячі модниць масово перевдягнулися у лляні сукні і вишиванки на Житомирщині. Це - неписаний дерес-код на Фестивалі льону, що відбувся цими вихідними.

До невиличкого села Стремигород з’їхалися близько семи тисяч гостей з України та з-за кордону. Чим їх так привабила скромна рослина - дізнавалася Поліна Спасенко.

За ковороткою, у лляних строях. Пані Зінаїда пряде льон, як це робили ще століття тому.

"Оце я напряла - мотається в мотки і краситься. І тоді уже іде на клуби, а там уже на верстаті, а там уже тчеться килимок", - каже майстриня Зінаїда Саган.

Ці майстрині - льонарки в поколінні. Свого часу працювали на житомирському льнокомбінаті доки той не закрили. Тепер у них - такий собі творчий бенд. Тільки замість концертів дають майстер-класи з льонарства. У кожної - як у музичному гурті - свій інструмент. Пані Ганна виступає з терницею.

"Вибиваю льон на чисте волокно, яке подається на мітку... прала, подається нитка, сучиться в цівки і подається на верстат", - каже майстриня Ганна Сомко.

Історію льону-довгунця від початку до наших днів відтворили на Житомирщині. У селі Стремигород стартував фестиваль льону. Він тут усюди - у стравах, декорі, вбранні гостей і на величезній експозиції старовинних рушників.

А тут уже сучасний одяг. Дизайн, технології - усе українське, а от тканина, як не дивно, імпортна. Виробники кажуть: купували б вітчизняне, та у нас льону зараз майже не виробляють.

Тетяна - дизайнер. У неї - власний невеличкий бренд лляного одягу.

"Працюю я в вінтажному стилі і дістаю такі моделі, які можна буде носити в місті - і на роботу, і на відпочинок".

Сукні і скатертини Тетяни уже вподобали канадки і француженки. Шиє дизайнерка в Києві, мріє, що і тканину колись закуповуватиме на батьківщині, а не в Білорусі, як тепер.

"Ціна була б інша, тому що природно імпорт є імпорт", - каже дизайнерка Тетяна Кармальська.

Економісти підрахували: нині світова потреба в льоні складає - 600 тисяч тонн на рік. Свого часу Україна вирощувала одну шосту цієї кількості. Та тепер лідер галузі - Франція. А в нас довгунець поступився іншим агрокультурам, бо нікому переробляти, пояснюють фахівці.

"У нас в свої часи було 56 заводів льонопереробних. Зараз потужного, сучасного - жодного немає. Льон є гідною альтернативою соняшнику, але льон так не виснажує землю, як виснажує соняшник. Повернення льону економічно привабливе не тільки для нашої країни, а це також - збереження наших земель", - каже організатор Фестивалю льону Ірина Костюшко.

А ще перевага льону - у відсутності відходів, кажуть фахівці. З однієї рослини можна виробити олію, ліки, тканину, добрива і будматеріали.