Північній Кореї загрожує масовий голод [ Редагувати ]

Північна Корея на порозі масового голоду. Під загрозою мільйони людей. У цій закритій та відсталій державі все залежить, як у ХІХ столітті, від погодних примх. Цьогоріч - страшна посуха. Тему продовжить Анна Філь.

Пхеньян. Вітрина Північної Кореї. Із сучасними хмарочосами й показово усміхненими жителями, які обожнюють своїх вождів. Усе місто, немов театральні декорації, на тлі яких іноземцям демонструють виставу про сите життя в країні, де переміг соціалізм.

"Скажи это, говори громко. Поняла, да? - Да. - Необязательно это репетировать? Да, не репетируем, начали".

Це кадри з фільму Віталія Манського "У променях сонця". Режисеру вдалося відзняти справжнє життя північнокорейців. Те, яке спецслужби ретельно приховують за ширмою. А реальне життя - це чіткий режим, обов'язкове поклоніння вождям, трудова повинність та фактично голод. Раціон жителя КНДР дуже скромний. Це переважно рослинна їжа, м'ясо для більшості недозволена розкіш.

"Если человек будет есть 200 грамм кимчи и 70 грамм рассола, то получит весь запас необходимых витаминов в день. - А я тоже знаю. - Что ты знаешь? Что кимчи предотвращает старение и рак, поэтому она полезна".

Через недоїдання північні корейці нижчі за своїх південних родичів. І це доведений факт, про який офіційно заявляли у Всесвітній продовольчій програмі. Адже у 90-і країна пережила справжній голод.

1995 рік. Аномальні повені в КНДР знищили майже третину врожаю.

"Рисові поля стоять затоплені водою більше п'яти днів. Врожаю з них уже не буде".

Цьому малюку рік і три місяці. Зиму він не переживе. У його родині кожен отримує 100 грамів рису на добу.

"Наш тато загинув під час повеней. Я залишилася сама з дітьми. Їжі зараз зовсім не роздають".

Скільки людей померли голодною смертю за чотири роки - досі невідомо. За даними ООН - два мільйони. За даними уряду КНДР 10 тисяч. Тоді Пхеньяну все-таки довелося визнати, що корейцям нема чого їсти, аби отримати гуманітарну допомогу.

"Це прихований голод. Його складно помітити. Він відрізняється від того, що ми бачили в Африці - там були виснажені люди на вулицях. Такого в КНДР немає. Якщо людям нема чого їсти, а від голоду вони ледь рухаються, - вони залишаються вдома", - говорить Девід Мортон, координатор гуманітарної допомоги.

Пізніше голодні 1995-1999 роки в КНДР назвали "Тяжким походом". І нині, вже у ХХІ столітті - цей жах знову може повторитися.

Місії продовольчих організацій Оон побували в Північній Кореї і б'ють на сполох. У країні рекордний неврожай. Недоїдає кожна п'ята дитина. Їжі й води не вистачає одинадцятьом мільйонам людей. Це понад 40 відсотків населення.

"Ми говорили з селянами, місцевою владою, лікарями. Очевидно, що посуха, спека, а потім повені призвели до скорочення виробництва зернових", - говорить Ніколас Бідоль, очільник місії Світової продовольчої програми ООН.

Перебої з продовольством для Північної Кореї майже норма. Причин чимало. Суровий клімат, малородюча земля. І головне - санкційний тиск та мілітаристська внутрішня політика. Бо вся казна іде на армію. Про голод у Північній Кореї говорять від 2010 року міжнародні організації і ті, кому вдалося вирватись із-за залізної завіси.

"Щоб вижити, я їла траву. Люди збирають траву і листя, варять із них суп".

Зараз ситуація загострюється. Навіть влада КНДР визнала - в країні найсильніша за 40 років посуха. Більшість північнокорейців отримують продовольчі пайки. Це зернові, кукурудза, картопля. Через неврожай нещодавно добову норму вкотре скоротили: з півкілограма - до 300 грамів на добу.

"Щоб допомогти цим людям, потрібні гроші. А проекти Всесвітньої продовольчої програми в Північній Кореї профінансовані лише на 37 відсотків. Якщо чесно, то деякі донори навіть бояться фінансувати їх", - говорить Ерве Верхузел, представник Світової продовольчої програми ООН.

Дається взнаки репутація КНДР. Бо замість того, щоб нагодувати своїх людей, влада Північної Кореї віддає перевагу гучному брязканню зброєю.