Відроджують легенду: у Карпатах відкрили Центр гуцульського коня [ Редагувати ]
У самому Національному парку заповзялися збільшувати поголів'я.
Вони здатні пройти там, де іншим не під силу. Гуцульський кінь - унікальна порода, яка століттями була невід'ємною частиною життя у Карпатах. Нині ці тварини опинилися на межі зникнення.
Над відродженням популяції працює подружжя Стефураків із Косова. Результатом стало відкриття першого в Україні Центру гуцульського коня.
Подружжя Ірина та Юрій Стефураки 30 років присвятили збереженню та відтворенню гірської породи гуцульського коня. Починали як звичайне дослідження, а з часом воно перетворилося на масштабний екопроєкт.
Юрій Стефурак, директор Національного природного парку "Гуцульщина", міжнародний експерт Гуцульської породи коней:
Для гуцула кінь все, він як член родини. Якби не кінь, як писав Шухевич, гори б були пусткою
Юрій Петрович сам родом із гірського села Город. У його родині гуцуликів тримали з діда-прадіда, тому він добре знає їхню цінність - витривалі, працьовиті та зі спокійним норовом.
Юрій Стефурак, директор Національного природного парку "Гуцульщина", міжнародний експерт Гуцульської породи коней:
Він універсальний, він і в сідлі, і в упряжці, і у будь-яку пору року гірськими каменистими стежками може проходити. Навантаження вагою до ста кілограмів. Може пройти шістдесят і навіть сто кілометрів… Інший кінь на це не здатний.
Та з часом гуцульські коні опинилися під загрозою зникнення. Наприкінці 70-х породу взяли під охорону. А в дев'яностих без державних дотацій конярство почало занепадати.
Юрій Стефурак, директор Національного природного парку "Гуцульщина", міжнародний експерт Гуцульської породи коней:
П’ять племінних ферм, які були по областях Карпатського регіону, були майже зруйновані. Поголів’я пішло на м’ясокомбінат, інше десь роздали людям, жеребців кастрували.
Аби встигнути зберегти поголів’я та чистоту породи, подружжя подалося у високогірні села в пошуках справжніх коней-аборигенів.
Юрій Стефурак, директор Національного природного парку "Гуцульщина", міжнародний експерт Гуцульської породи коней:
Нам треба було підібрати тридцять кобилок типових гуцульських, я у Верховинському районі - Замагора, Голови, Перехресне - об’їздив всі такі глухі села, де знаходилися типові кобили.
Ірина Стефурак, наукова співробітниця Національного природного парку "Гуцульщина":
Поляки привезли нам племінного жеребця, називався Варнек - чистопородний гуцул, який почав покривати наших кобилок, і таким чином пішов процес відродження. Потім відкрився Національний природний парк "Гуцульщина", Юрія Петровича запросили туди заступником директора з наукової роботи, але в нього була умова, що він іде, але з кіньми, без коней не йде. Таким чином у парку опинилися Юрій Петрович, коні і я за ними.
Два роки тому в Нацпарку взялися за створення окремого Центру гуцульського коня. Проєкт фінансово підтримало Франкфуртське зоологічне товариство. І ось нарешті урочисте відкриття.
Серед відвідувачів - Людмила та Домінік. Вона з Луганщини, він із Франції, відпочивають на Косівщині. Про існування такої породи дізналися вперше.
Людмила, туристка:
Як я розумію, вони походять від диких коней, і їх приручили. Вони добре ходять у гори по камінню.
Домінік, турист:
Цей кінь, на мою думку, досить цікавий, бо він підходить для цієї місцевості, для гір. Я бачив таких самих в Ірландії, поблизу Великої Британії. Вони схожі, гарні коні.
Неодноразово навідувалась сюди й пані Наталя - мама загиблого пілота Степана Тарабалки. Вона заснувала реабілітаційний центр для поранених захисників. Переконана: воїнам дуже допомагає терапія з кіньми.
Наталя Тарабалка, мама загиблого пілота Степана Тарабалки:
Ми ближче познайомилися з іпотерапією і побачили той ефект, який коні справляють на ветеранів. Зараз запровадили обов’язкове відвідування цієї території, щоб хлопці займалися іпотерапією, бо це дуже позитивно впливає на внутрішній і ментальний стан.
Ірина Стефурак, наукова співробітниця Національного природного парку "Гуцульщина":
Кінь лікує, лікує своїм біополем, своєю силою, своїм спокоєм…
У центрі Нацпарку наразі одинадцять гуцуликів. А на всю область не більше як триста. Горяни розповідають: тримати тварин стало невигідно.
- Це моя Леся. - Це у вас єдиний кінь у господарстві? - Так. - А скільки було максимально? - Дванадцять. А тепер нема смислу їх тримати.
Юрій Стефурак, директор Національного природного парку "Гуцульщина", міжнародний експерт Гуцульської породи коней:
Порода, яка була у 1979 році, визнана реліктовою і під загрозою зникнення, так і залишається. Тому мають бути державні програми, можливо, спільні, якісь транскордонні, щоб зберегти поголів’я.
У самому Національному парку заповзялися збільшувати поголів'я. Гуцуликів залучатимуть для розвитку кінного туризму та іпотерапії у Прикарпатті.
