В Одесі провели майстер-клас з кераміки для ветеранів та їх родин [ Редагувати ]
Нові знайомства, спілкування та ще й творчість, яка позбавляє негативних думок. Така мета проєкту, який реалізують в Одесі для ветеранів російсько-української війни та членів їхніх родин.
На одному з занять, де учасники навчалися керамічного мистецтва, побували й наші кореспонденти та переконалися: у дружньому колі є розуміння й підтримка – і це справді надихає.
Олена – дружина прикордонника Валерія. Той воював ще з п’ятнадцятого року, з початком великої війни повернувся на фронт. На передовій дістав важке поранення – втратив ногу. Саме виводив побратимів з-під ворожого обстрілу та підірвався на міні.
Олена Семенішина, дружина учасника бойових дій:
Довга реабілітація – дуже довга, майже два роки, поставили на протези. Я пишаюсь ним: чесно скажу, це моя опора. І я сподіваюсь, напевно, чим більше буде таких людей, тим більше майбутнього має країна.
Жінка дуже хвилюється за нього – потребує психологічної підтримки. Знайшла її на заняттях, які влаштовує Міжнародна організація з міграції за фінансування Європейського Союзу. Сюди Олена приходить передусім для спілкування.
Олена Семенішина, дружина учасника бойових дій:
Тому що я розумію, що мене тут розуміють, тому що тут я бачу дружин ветеранів, ми можемо спілкуватися на одні й ті самі теми – ми один одного розуміємо просто з погляду, і це заспокоює, це дає такий фундамент – дуже сильно заспокоює, тому що ти не одна, а це дуже важливо.
Сьогодні для родин ветеранів війни волонтери влаштували майстер-клас із кераміки. Головний матеріал – спеціальна глина. Для кожного учасника нарізають окремий шматок.
Далі глину потрібно добре розкачати до потрібної товщини. Фізично це непросто, але так виходять зайві емоції та напруга.
Юлія Мат, дружина ветерана російсько-української війни:
Ну, якась злість виходить, якийсь стрес виходить, мабуть, оці безсонні ночі: от ми не поспимо – прийшли тут і викотили, ха-ха, злість. Якось так.
Психологи кажуть: у цьому й сенс. Працювати з природним матеріалом завжди приємно. А коли ще з’являються нові знайомства, цікаві розмови – фокус уваги поступово зміщується із травматичних переживань.
Анастасія Горбачова, психологиня Міжнародної організації з міграції:
Тобто за цей час ми відволікаємося, включаємося в процес того, що ми робимо, і таким чином знижуємо внутрішню напругу: комусь допомагає проживати свої емоції, і відповідно рівень стресу в цей момент у людини знижується. Ну, із такого найприємнішого, що чула: от в ці дві години, поки триває заняття, я не думала ні про що більше, що цілими днями мене наздоганяє, коли я одна або один сиджу вдома.
З розкачаної глини учасники вирізають форми. І далі створюють вироби – великі й маленькі тарілки, декоративні прикраси. Потім фарбують, вимальовують візерунки чи витискують написи. З творчим завданням справляються і дорослі, і діти.
Соломія Притула, донька ветерана російсько-української війни:
Дуже сподобалось! Дуже, дуже, дуже! До того, як я сюди прийшла, якось настрою не було, все було якось сумно, а зараз прямо хочеться просто йти вулицею і так: ха-ха-ха.
Михайло Матвієнко, син ветерана російсько-української війни:
Тому що тут можна зробити свою річ, а не в когось покупати, що він зробив. Та коли ти робиш, то ти душу вкладаєш, і це потім тобі дає більше душі.
Ну, і найголовніше – приблизно за два тижні усі зможуть забрати свої вироби, так би мовити, вже у товарному вигляді. Процес випікання беруть на себе організатори.
Наталя Шрамко, волонтерка проєкту:
Ми будемо їх везти в піч – це незвичайна домашня піч, це керамічна піч, та при температурі тисяча двісті градусів будемо випікати – перший обжиг робити, і через тиждень буде вже другий обжиг – це глазур, щоб вона була красива, глянцева.
Тож ветеранів, ветеранок та їхніх рідних волонтери запрошують долучатися до творчої спільноти. Інформацію можна знайти у Veterans HUB ODESA. Тут наголошують: звернення по психологічну підтримку це не про слабкість, а про силу.
