Перемогти хворобу: благодійний фонд "Таблеточки" влаштував День пам'яті на підтримку онкохворих дітей [ Редагувати ]
День пам'яті для батьків, які втратили своїх дітей. Такий захід уже вчетверте проводить благодійний фонд "Таблеточки".
Аби підтримати один одного, тут раз на рік збираються батьки онкохворих дітей, друзі, волонтери, психологи. Так, кажуть, легше пережити втрату.
Про історії боротьби за життя - Любов Кукла.
Аби хоч якось розділити своє горе, на цю зустріч їдуть батьки з усієї України. Батьки, які втратили своїх дітей в боротьбі з раком.
"Мы болели 6 лет, у нас опухоль головного мозга. Ушел Олежек, ему было 12 лет", - розповідає Яна Таранущенко, мати онкохворої дитини.
Тож половину свого життя хлопчик не жив повноцінно, а боровся - і в Україні, і в Росії. Та коли рак все ж здолав Олега, боротися за життя довелося його мамі - Яні. Щоправда, тепер уже за своє. Адже жінка втратила сенс існування.
"Люди, которые не прошли через это, они не могут это прочувствовать, что чувствуешь ты. Нам сочувствуют, нам сопереживают, но почувствовать то, что чувствуем мы - родители, потерявшие детей - это невозможно", - говорить Яна Таранущенко, мати онкохворої дитини.
Можливо лише, коли сам відчув подібний біль.
"Родители, которые приезжают, - некоторые не первый год, кто-то присоединяется первый раз, - они приезжают сюда для того, чтобы вспомнить детей, которых они потеряли от рака. Но, что самое главное, - они встречаются с такими же родителями, которые пережили подобное горе", - зазначила Ольга Мазур, керівник відділу комунікацій Благодійного Фонду "Таблеточки"
Ольга Червицова поховала свого сина Романа минулого року. Коли їм повідомили про страшний діагноз - саркому - Ромі було усього 17 років.
"Он учился в педагогическом колледже у нас в городе, спортсмен, в своем роде. Немного знаменитый в нашем городе был, одерживал разные награды и мечтал в спорте сделать карьеру", - розповідає Ольга Червицова, мати онкохворої дитини.
Та життя склалося інакше. Після страшного вироку Роман прожив лише рік. Хворобу було не здолати.
"Невозможно быть счастливой после единственного ребенка. Да, я про свою историю. Тем более, у меня моя личная жизнь отягощается тем, что я сама сирота с 13 лет, у меня просто никого нет. И сын был для меня всем - вселенной, небом, солнцем", - говорить Ольга Червицова, мати онкохворої дитини.
Тож аби не втратити розум, звернулась по допомогу в благодійний фонд "Таблеточки". З жінкою відтоді постійно працюють психологи. Допомагали і під час хвороби Романа, і тепер, коли хлопця не стало.
"О чем я спрашиваю? Первые слова? Первые слова: "как вы сегодня", - и это важно, потому что вчера было плохо, завтра может быть по-всякому. И по этому, мы не можем говорить про перспективу, нам нет смысла говорить про вчерашний день, мы можем концентрироваться только на сегодня", - зазначила Віра Дрізо, психолог Благодійного Фонду "Таблеточки"
Така праця - важка, але плідна. Це, до речі, на своєму прикладі довела одна з жінок, життя сина якої забрав рак.
"Мне 44 года, но честно сказать, я мечтаю, я бы хотела еще мамой стать. У меня вот здесь внутри столько нерастраченной любви".
Тож правило, що життя продовжується працює. Головне - вірити та не здаватися.
"Есть вопросы первоочередные, есть длительного решения. Но всегда можно что-то сделать. Пока мы живы - можно что-то сделать!"