Пожежа в Одесі: чому в Україні палають дитячі табори, будинки престарілих та гинуть люди? [ Редагувати ]

Трагедія в Одесі цього тижня вкотре поставила запитання: чому так часто в Україні палають дитячі табори, будинки престарілих та в вогні там гинуть люди. Останній випадок - пожежа в психлікарні. Семеро загиблих, серед яких медсестра та шестеро пацієнтів.

Ми спробували розібратись: чи був в них шанс врятуватися? І якщо так - чому не вдалося?

Трагедія в дитячому таборі "Вікторія". У пожежі гинуть троє дівчаток. Трагедія у психіатричній лікарні. У понеділок у полум'ї гинуть семеро людей: більшість літні та немічні.

Обидва випадки об'єднує місце - Одеса, а також - причина. Належним чином не спрацювала пожежна сигналізація. Коли рятувальники прибули в лікарню, згоріла вже половина корпусу. Пацієнти й медсестра отруїлися чадним газом.

"Що хочу зазначити: що був пізній виклик. Підрозділи прибули через шість хвилин, але вже приблизно до трьохсот квадратів було охоплено полум'ям. Полум'я пішло по даху", - говорить Вадим Шулюк, перший заступник начальника ГУ ДСНС України в Одеській області.

Спробуємо розібратися, як взагалі повинна працювати така сигналізація. У Державній службі з надзвичайних ситуацій, на прикладі звичайної лікарні показують: у приміщеннях димові датчики. У разі пожежі, автоматично спрацьовує система безпеки, і сигнал передається на пульт спостереження до спеціалізованого підприємства. Диспетчер сповіщає про пожежу ДСНС. Усе це відбувається не пізніше, ніж за одну хвилину.

Адміністрація повідомляє, що в приміщенні виникла пожежа. Просимо вас: зберігайте спокій.

Що ж сталось у відділені номер сім психлікарні? Виявляється: сигналізація там хоч і спрацювала, але не була підключена до централізованого пульта спостереження! Тобто аварійний сигнал так і залишився в стінах корпусу, охопленого вогнем. І лише від медсестер залежало, як швидко вони зателефонують рятувальникам.

"Ми знаємо одне: що сигнал про пожежу до служби "сто один" не надійшов з пульту організації, а надійшов від медичного персоналу закладу. Може, знаєте: людський фактор, якась паніка, коли треба рятувати людей, може, було ніколи там нажати ту кнопку та подзвонити в пожежну охорону чи до службі ДСНС", - говорить Михайло Вовк, заступник начальника ГУ ДСНС України в Одеській області.

За систему протипожежного захисту в лікарні відповідає управління Одеської облради з майнових відносин. Тут кажуть: проект пожежної безпеки в закладі пройшов державну експертизу. Передбачається, що в майбутньому всі відділення буде під'єднано до єдиного пульту. Але поки цього немає. Сигналізація змонтована лише в трьох корпусах лікарні: загалом їх близько тридцяти. Мовляв, на весь заклад забракло грошей.

"Ще навіть до цієї трагічної події ми звернулися до обласної ради, до депутатських комісій, до обласної державної адміністрації щодо виділення додаткового фінансування. І ціна питання? - Ціна питання десь приблизно порядком п'яти мільйонів гривень", - говорить Віктор Лунгул, начальник управління Одеської облради з майнових відносин.

Так чи інакше - прокуратура розслідує причини трагедії за чотирма статтями, серед яких - "службова недбалість". Слідчі з'ясовують: можливо, люди все ж мали шанс врятуватись - якби сигналізація була підключена до диспетчерського пульту. Тож посадовцям загрожує кримінальна відповідальність.

"Якщо це було досить швидко і працівники ДСНС прибули миттєво, тоді цього не буде + Якщо виявиться, що невчасно, о звичайно тут буде причинний зв'язок + Тому ми зараз опрацюємо, які аргументи, причини були прийняті в тому числі і державною експертизою і іншими службовими особами при використанні саме цього методу", - говорить Олег Жученко, прокурор Одеської області.

А от правозахисник Георгій Блощиця не вірить, що хтось із чиновників відповідатиме перед законом. Він каже: ситуація в психлікарні майже один в один повторює обставини резонансного випадку в дитячому таборі "Вікторія". Ті самі проблеми з пожежною безпекою, інспектори ДСНС, які вчасно не звернулися до суду, щоб зупинити роботу закладу, а потім - перекладання чиновниками відповідальності один на Одного і нарікання на вічний брак грошей.

"Сейчас начинается как бы мяч в сторону друг друга. То есть с одной стороны говорится о том, что была масса нарушений и вот у нас сегодня результат и последствия. Абсолютно не извлечены никакие уроки из прошлого. Вся административная структура не реагирует, продолжает смотреть на это сквозь пальцы. Это говорит о том, что систему нужно менять", - говорить Георгій Блощиця, правозахисник.

Ще один чинник, який міг вплинути на кількість жертв: брак медичного персоналу у відділенні. Ось працівниці сьомого корпусу. Дві з них рятували з вогню пацієнтів. Медсестри запитують: Як три жінки серед ночі можуть винести на собі півсотні людей, половина з яких - лежачі? І скаржаться: ніхто не йде сюди працювати через низьку зарплату.

"Я всегда говорила, что надо хотя бы ещё одну санитарку на ночь. Это адский труд, представьте, это только три раза в день переодеть, три раза в день покормить надо, потом выгулять, а потом надо убрать отделение. Три шестьсот мы получаем. Это будет кто-то работать. Адским трудом. Никто", - говорить Зоя Веретенко, сестра-господарка відділення КП "Одеський обласний медцентр психічного здоров'я".

Головлікар згоден, що має бути більше працівників на таку кількість хворих. Але діє в межах законодавства.

"В отделении на определённое количество пациентов положено столько-то + медсёстер и младших медицинских сестер. Здесь мы сделать что-либо в данной ситуации пока не можем: есть КЗОТ", - говорить Анатолій Волощук, головлікар КП "Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я".

Щодо безпосередніх причин займання, у ДСНС кажуть про підпал: можливо, ненавмисний. Медсестри ж упевнені: пожежу в лікарні влаштували спеціально, щоб у подальшому розчистити земельну ділянку під забудову.

Це був підпал, це тільки підпал. Вот тут по забору шло пламя, оно подошло под навес, пошло наверх это только поджог.

Тим часом, напередодні родичі та колеги прощалися з Юлією Нікітою: медсестрою, яка на руках виносила з вогню літніх людей. Рятуючи інших, вона загинула сама. Юлії було п'ятдесят п'ять років.