Скалічені п'яним майором курсантки: чи покараний винуватець і як допомагає дівчатам держава [ Редагувати ]
Їм співчувала вся Україна. Троє курсанток, яких рівно місяць тому збив машиною п'яний майор. Двом ампутували по нозі, у третьої - надскладні переломи. Попереду в них тривале лікування та реабілітація.
Як зараз почуваються дівчата? Чи допомагає їм держава? І де той, хто скалічив їхнє життя? Усе в матеріалі Богдана Вербицького.
Трагедія, яка вразила всю країну.
Він грався. От це такі дешеві понти.
П'яний майор за кермом збив трьох курсанток.
Моя подруга піднімає бампер, а з-під бампера вискакує моя нога, відскакує капчик, відскакує все решта.
Винний тільки пан Холодний.
Чи не буде його покарано? Як почуваються дівчата зараз? За місяць після аварії.
Доброго дня.
Тетяна наразі пересувається лише ось так - за допомогою милиць. Перед початком інтерв'ю намагається сісти на лаву самостійно, щоправда, поруч біля дівчини завжди є хтось із медперсоналу, щоб підстраховувати.
Тетяна Ніколаєва, студентка Української військово-медичної академії:
На милицях треба, щоб показали як правильно ходити. І в цьому плані вони зразу показали, що ось так треба ставити. так потрібно йти. Так треба йти по сходах, а під сходами треба по-інакшому.
"По-інакшому" тепер скрізь. Таня лише звикає до нового життя...
Тетяна Ніколаєва, студентка Української військово-медичної академії:
Ви не уявляєте за два тижні горизонтального положення наскільки атрофується м'язи. Руки зранку поболюють. Але вони розпрацьовуються. І знову нормально. Біцепс, трицепс. Ось тут. Плече.
А іноді Тані дошкуляють і фантомні болі в нозі. Раніше це було часто, зараз - рідше.
Тетяна Ніколаєва, студентка Української військово-медичної академії:
Болить та частина тіла, якої вже немає. Тобто, мозок наш він сприймає інформацію так що ця частина тіла має бути. Просто якісь неприємні відчуття. От якесь лоскотання в п'ятці, чи там за палець шось тягне.
Зараз Тетяна та її однокурсниці - Галина й Олександра - у військовому шпиталі. Дівчата відбувають реабілітацію після страшної ДТП, що сталася на території військової частини. 25 серпня, майор Володимир Холодний сів п'яний за кермо та наїхав на студенток, притиснувши їх автівкою до ґанку. До речі, ось ця машина. Її вивозять із території військової частини. Увесь перед "Тойоти" понівечений.
Вказана особа перебувала в стані алкогольного сп'яніння. 2,9 сотих проміле.
Це, приблизно, пляшка горілки. Одразу зрозуміти, що ж сталося, ні Холодний, ні п'яні офіцери поруч, не змогли. Зараз усіх їх - усунуто від служби, а майор - у СІЗО. На суді своєї провини визнавав.
Я скоїв, я каюсь у цьому і нести цей хрест через все своє життя.
І готовий був допомагати потерпілим...
Володимир Холодний, підозрюваний:
Прошу вас надати таку можливість надавати допомогу потерпілим, хочу особисто вибачитися перед ними. Хочу надати їм мою матеріальну допомогу.
Галина Николин, студентка Української військово-медичної академії:
Бачила цей уривок, де він бере на себе вину. Він намагається зробити все, що в його силах, щоб йому дали менший термін ув'язнення.
Від матеріальної допомоги дівчата відмовилися. Бо у Холодного є ще дружина і двоє дітей. Для них зараз головне - інше. Встановити справедливість.
Олександра Гуй, студентка Української військово-медичної академії:
Ті люди, які причетні до цього, вони повинні понести покарання. І вони понесуть, тому що закони є не для того, щоб їх порушували, але й для того, щоб на них відповідати.
Із Сашею ми спілкуємося під час занять із собаками. Це допомагає дівчатам реабілітуватися психологічно. Не на камеру, лікарі кажуть: сміливості й твердості характеру Саші можна позаздрити.
Олександра Гуй, студентка Української військово-медичної академії:
Я хворію з дитинства, у мене немає волосся. Я сказала: “Я змирилася з тим, що в мене немає волосся, я змирюся і з тим, що в мене немає ноги”. Я змирилася з цим. Це не проблема.
Натомість Олександру мучають інші "класичні" дівочі проблеми.
Я просто так худаю для себе. Я сяду на дієту після третього батончика, да?
Тістечка й каву Олександрі принесли друзі. Хтось ще зі студентських часів у Богомольця, а хтось із нових однокурсників.
Олександра Гуй, студентка Української військово-медичної академії:
До мене прийшла моя подружка, моя сестричка, моя рятівниця. Це Оля. Оля Сємьошкіна. Вона надавала мені допомогу. Я пам'ятаю як вона крикнула: “Рятуйте мою подругу”, чи як ти сказала “Найкращу мою подругу”.
І рятували її усім, що було під руками. Тут головне було - не втратити часу, бо лік ішов на хвилини.
Ольга, подруга потерпілої:
Спочатку пальцеве притиснення було, тому що чекала поки принесуть джгути. А далі вже допомагали хлопці накладати джгути Олександрі. І я також на праву ніжку накладала джгути. Говорила з Сашею, поливала водичкою.
- Молилися разом - Молилися разом. Ну щоб вона була притомна.
Ліва нога в Саші ампутована, за праву - медики борються. У дівчини попереду ще кілька операцій. Як і в Галини. Їй вдалося врятувати обидві ноги. За прогнозами лікарів, реабілітація студентки триватиме щонайменше пів року.
Галина Николин, студентка Української військово-медичної академії:
Будуть робити розріз. В середину, в кістку будуть запихати метал, з боку будуть фіксувати іншу кістку також металом, і болтиками, для того, щоб воно все трималося купки.
Олександра і Тетяна готуються до протезування. Офіційно вони підпадають під програму цивільного протезування. Профінансувати його обіцяє Міноборони.
Наталія Воронкова, голова волонтерської сотні “Добра воля”:
В нас є заява міністра оборони, що вони виділять кошти, я так розумію, або із спецфонду, або звідкись. Ну, знаєте, їх слова та Богу в вуха.
До процесу підключилися волонтери. Зараз дівчатам збирають гроші на біонічні протези.
Наталія Воронкова, голова волонтерської сотні “Добра воля”:
Ми говоримо про протез, коли можна ставати на носочки, знаєте. Тобто повноцінний, якщо вони захочуть, то це буде протезування закордоном.
Та поки що дівчата залишаються тут - у військовому шпиталі. Аби пройти повний курс лікування і реабілітації, та повернутися до звичного життя.
Олександра Гуй:
Ось одна з дівочок принесла мені, цей як його. Кєпочку. Вона сказала: давай скоро підеш. Канєшно скоро піду.