Побутове насильство: як знайти управу на сімейного тирана [ Редагувати ]

Тиха війна для двох мільйонів жінок - це мінімальна цифра тих, хто страждає від домашнього насильства в нашій країні. Далеко не всі вони наважуються звернутися за захистом, більшість - мовчки терпить. І шукає допомогу вже тоді, коли є загроза життю.

Карантин ще погіршив ситуацію - в цьому році кількість звернень до поліції щодо домашнього насильства збільшилась наполовину!

Тож, що робити в таких випадках? Куди бігти, щоб врятуватись? Галина Якушко покаже, як повинна працювати служба допомоги жінкам, яких потрібно врятувати від агресії близьких.

Побиття та приниження. Насилля моральне і фізичне. Це те, що відбувається за дверима кожної п'ятої родини. Настільки систематично, що стає нормою сімейного життя. Однак лише одиниці готові про це говорити.

Ірина Кучинська наважилась розповісти свою історію. З колишнім чоловіком прожила 20 років. І за цей час було все, - зізнається Ірина.

Ірина Кучинська, мешканка Бучі:

Ми не спали з дитиною, нам не давали можливості заснути до ранку, він туди - сюди бігає, пьянство, перегар. Ззаду підходить, робить захват і починає тебе душити.

Та попри те, що Ірина розлучилася, і говорить про свої образи - публічно, вона все одно продовжує жити з... колишнім чоловіком, бо тепер вони ділять будинок. Володимир теж погодився спілкуватися на камеру.

Володимир Кучинський, мешканець Бучі:

"Ты здесь никто, я здесь хозяйка",  - это не является домашним насилием? - Проти кого? - Против меня!

Це колишнє подружжя уже зібрало одне на одного стоси документів та скарг про сімейне насильство.

Тобто фактично виходить так, що ви на одне одного маєте купу документів - тобто, це така тактика виживання - хто кого?

А сварки і взаємні образи не припиняються ні на мить - навіть у присутності нашої знімальної групи.

Связали даже веревкой. - Потому, что когда была полиция, я сказал, что буду вот здесь наводить порядок. - Тут мої особисті речі! - Все, это кухня.  - Це не можна робити.

Життя у постійному стресі та агресії. Таких історій - мільйони. Хтось на це погоджується добровільно, хтось - став жертвою обставин. А цього року ситуація стала критичною: пандемія, карантин, паніка та невпевненість у майбутньому. Як наслідок, сплески агресії.

Ярослава Ковальова, головний спеціаліст служби у справах дітей і сім'ї КМДА:

Люди знаходилися більш в ізоляції, вони знаходяться вдома, дехто втратив роботу і це є дуже велика проблема. Не завжди особи, які перебувають на одній території, можуть вести діалог, розподіляти якісь свої ролі.

Викликів через домашнє насильство в Україні побільшало вдвічі. По півтисячі - щодня. А щороку майже 600 жінок убивають... Тож для багатьох втеча з дому - єдиний шанс на порятунок.

Тетяна Зотова, директорка Київського міського центру запобігання та протидії насильству:

Була дівчина, яка вийшла о 3 ночі в білизні і завернута в простирадло. Вона вийшла і, на її щастя, просто їхала патрульна поліція, яка звернула на неї увагу - вона була боса, без телефону, без нічого. Вона просто вибігла від свого кривдника, який дуже сильно бив.

Куди бігти? І що робити в таких випадках? Добре, якщо є родичі чи друзі, які можуть прихистити? А якщо ні?...

Найперше варто звернутися в поліцію або зателефонувати на гарячу лінію. А потім жертва насилля може знайти прихисток тут, у спеціальному центрі для жінок. У Києві таких два. В кожному може розміститися 20 жінок із дітьми. Локація таких кризових кімнат або ж шелтерів - у суворій таємниці. І це зрозуміло, аби агресор не знайшов свою жертву...

Знімати зовнішні плани у цьому шелтері нам заборонили. але всередині видно що приміщення досить захищені: тут є сигналізація і металеві двері. Нас впустили тільки "по дзвінку".

Нам з оператором видали отакі от документи - це зобов'язання про нерозголошення даних про розміщення притулку і хто тут працює. Це навіть не згода на нерозголошення даних, а вже зобов'язання. І в кінці є пункт, що цей документ можуть використати проти нас у судовому порядку - у разі розголошення цих даних.

У таких кімнатах можна перечекати небезпеку. Тут є тривожні кнопки для виклику поліції, по периметру - камери відеоспостереження.

На вікнах вино одразу решітки - щоб сюди ніхто не міг проникнути. Для життя є всі умови - дитячі колиски та пляшечки, продукти на перший час, кухня, ванна. Є чайник, мікрохвильова. Ану, подивимося чи є вода. Вода є, і мило.

Пробути тут можна 10 днів. За рік такі кімнати у буквальному сенсі врятували п'ятдесят жінок. І тільки одна з них все одно повернулася до кривдника.

А на столі навіть є живі квіти. Все, як вдома. В хорошому домі.

А це вже Ізраїль. З вулиці - це місце виглядає, як база секретної розвідки. Вікна затемнені та загратовані, по периметру - камери. Показувати мешканців, а це ті, хто постраждав від домашнього насильства, - під суворою забороною.

Яель Левін, керівник притулку:

Головне - вирвати їх з ситуації, в якій вони опинилися і з якої немає іншого виходу.

Тут живуть дванадцять жінок - дехто з дітьми. Самі готують їжу, прибирають і перуть. Максимальний термін - рік. Ця дівчина прожила в притулку саме стільки. Чоловік знущався з неї роками, і ледь не довів до самогубства. Вона досі приховує місце проживання, обличчя та ім'я.

Постраждала від сімейного насилля:

Для русскоязычной женщины непонятно, что такое насилие. Когда вот избивает до потери сознания - это вроде насилие. А если человек беременной женщине, у которой нет другого дохода, кроме мужа, который работает, не дает ни копейки - важно понимать, что насилие бывает разное: финансовое, словесное, если оскорбляет и принижает. Если изолирует от семьи и от друзей.

В Ізраїлі працюють 15 подібних притулків, десятки центрів психологічної допомоги, гаряча лінія Міністерства соцзабезпечення.

Марія Подгаєцкі, директор програми допомоги жертвам сімейного насилля:

По сравнению с прошлым 2019 годом, с начала этого года подобные обращения выросли в три раза. 7200 человек обратились к нам за помощью с начала этого года.

Та пандемія загострила вічну проблему, яка не має ані національності, ані віку... І головне, перемогти страх і знайти сміливість - піти. І перестати бути жертвою.