Музейний фонд Національного заповідника "Хортиця" поповнився унікальним експонатом [ Редагувати ]

Музейний фонд Національного заповідника "Хортиця" цього року поповнився цікавим експонатом - полив'яною козацькою люлькою вісімнадцятого століття. Хоч вона частково пошкоджена, та має неабияку цінність, - кажуть історики.

Чому науковці так радіють артефакту?

В руках у науковця Національного заповідника невеличкий, проте цінний експонат - керамічна козацька люлька.

"Тулійка" називається ця частина, куди вставлявся мундштук. Мундштук міг бути або дерев'яний, зроблений з очерету, або з верби. Іноді робили з кістки, але з кістки це було не практично, тому що кістка мала специфічний запах.

Саме з такої люльки козаки пускали дим на Хортиці 300 років тому, - переконані історики. Артефакт на острові, в балці Широкій поблизу Дніпра, знайшов випадковий перехожий.

Тетяна Шелеметьєва, старший науковий співробітник Національного заповідника "Хортиця":

У нас таких людей на жаль, дуже мало. Тому що в принципі всі люди хочуть гроші. А ця людина безкоштовно віддала цей експонат, хоча могла продати його.

Вчені кажуть: таких експонатів, знайдених саме на Хортиці, - одиниці. Решта музейної експозиції - знахідки з інших регіонів України. Люльки тут здебільшого трофейні - турецькі, татарські і навіть європейські.

Тетяна Шелеметьєва, старший науковий співробітник Національного заповідника "Хортиця":

Однак вони були більш низької якості, тому що вони відносилися до так званого голландського типу, і цей мундштук не був довгий, і дуже-дуже тоненький. Тому найчастіше він відламувався. Турецькі люльки мають дуже коротку "тулійку, і дуже короткий мундштук. Тому ще люльки називали "носогрійки".

Ця ж люлька, на переконання істориків, саме українська. Виготовлена з білої глини й має орнамент. Такі у вісімнадцятому столітті виготовляли на Київщині.

В'ячеслав Зайцев, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника "Хортиця":

В усіх різних казках, думах, піснях, ми згадуємо козака і постійно люлька. Сагайдачний, пам'ятаєте, необачний, який проміняв жінку на тютюн та люльку. Тютюн у чистому вигляді, вони доволі рідко вживали - це було дороге задоволення. А часто-густо це буркун, материнка, полин та різні степові трави.

Науковці хоч і пишаються експозицією люльок та козацькими традиціями, та все ж таки, в унісон з Міністерством охорони здоров'я, - курити не радять.

В'ячеслав Зайцев, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника "Хортиця":

Я нагадаю герой Гоголя, Тараса Бульбу - він загинув від того, що загубив свою люльку і пішов шукати. Тому тютюнопаління вбиває чи то прямо, чи то переносно.

А взагалі, кажуть у заповіднику "Хортиця", курити люльку для козака було не лише звичкою, а й певним ритуалом перед бойовим походом.