На Донбасі від кулі ворожого снайпера загинув військовослужбовець [ Редагувати ]

На східному фронті знову втрати - один український військовий загинув поблизу селища Пищевик, на півдні Донеччини. На цій ділянці ворог бив із заборонених мінометів 120-го калібру. Загалом, як повідомили у штабі, за добу зафіксовано сім ворожих обстрілів: окупанти атакували Широкине та Водяне на Приазов'ї. Один обстріл ворог влаштував і сьогодні: найманці гатили з гранатометів поблизу Павлополя. Українські армійці відкрили вогонь у відповідь. І вкотре повідомили ОБСЄ про факти грубого порушення перемир'я з боку окупантів.

Широкине. Колись тут був популярний курорт. Нині це місце справляє враження болючої відкритої рани на українській землі. Скрізь усе понівечене та розтрощене і бойові дії тут не вщухають донині. Ось, будь-ласка, ми чуємо як лунають вибухи та кулеметні черги, це працює ворожа зброя.

Канонада стихає і в моменти мертвої тиші лише морський вітер зловісно тривожить посічений осколками метал.

Українські військові вибили окупантів з селища та воно й досі залишається однією з найгарячіших точок цієї війни. Тут немає жодної уцілілої споруди. І жодного мирного мешканця. Позиції на Приазов'ї утримують наші морпіхи. І звістки з цієї ділянки надходять тривожні. Цієї ночі загинув боєць. Вкотре, від кулі снайпера.

Як кажуть, це на папері тільки. Вони не стріляють - ну, ви ж самі чуєте.

Це - Федір, бойовий медик. На жаль, роботи у чоловіка останнім часом додалося.

Федір, бойовий медик:

На днях хлопця поранило. Я якраз чергував. Надійшла інформація, що в нас трьохсотий. Видвинувся на місце й надав домедичну допомогу. Доставив на місце евакуації.

На позиціях за супротивником спостерігає Артем. Йому 29 років. У морській піхоті - три роки. Й за цей час хлопець тут уже понюхав пороху. Має контузію і два осколкових поранення. Про них розповідає з гумором.

Артем, морський піхотинець:

Я навіть ім'я цим осколкам придумав. Їх не витягували, так вони й залишилися. В нозі, і в голові теж. В голові зірочка. Буває поболює, я кажу, це зірочка болить. А в стегні - хвостик.

А вдома у бійця дружина та двійко маленьких донечок. Артем з Бердянська. Б'ється з ворогом за свій азовський край, за незалежну Україну. Каже, зараз ця мета об'єднала багатьох людей з різних регіонів. Окупантам дають здачі. Щоправда, зв'язаними руками, бо ж перемир'я.

Відповідаємо, але ж не завжди нам дають згоду.

Та хлопець певен: жодного метра української землі чужинцям не дістанеться.