Станції "Академік Вернадський" виповнилося 25 років: як працюють полярники на краю світу? [ Редагувати ]

Вони досліджують зміни клімату в найвіддаленішій та найхолоднішій частині планети. Українській станції "Академік Вернадський" 25 років. Наші науковці там перебувають постійно. І нині саме збирають нову експедицію.

Як британська антарктична станція стала українською? Та кого беруть у полярники? Про це матеріал Яни Танчак - із циклу "Знай наших" - до Дня незалежності. 

Це найвіддаленіша, безлюдна земля.

15 тисяч кілометрів від Києва.

Континент вічної криги та безкрайніх снігів.

Дуже сніжна, гори до трьох метрів снігу випадають.

Господарі тут пінгвіни й тюлені.

Це тюлень Ведала, це дуже симпатичний, він не кусається.

А дорога туди - найнебезпечніша у світі.

Ми йшли тоді, коли був шторм, як мені сказав капітан, 9 чи 10 балів, 12 максимум.

Українська антарктична станція "Академік Вернадський" розташована на мисі Марина острова Галіндез. До 1996 року нею володіли британці, й називалася вона "Фарадей".

Сергій Комісаренко, надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії (1992-1998):

Велика Британія вирішила продати одну зі своїх станцій, тому що в них було їх декілька і вони розписали це в циркулярному листі, який розіслали по всіх посольствах у Лондоні

Лист на початку 1993 отримав тоді й перший посол України у Великій Британії Сергій Комісаренко. І одразу вирішив - вона потрібна молодій державі.

Сергій Комісаренко, надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії (1992-1998):

Британці коли почули про те, що Україна зацікавлена, вирішили перевірити, чи Україна має можливість проводити дослідження.

І Україна мала. Навіть створила науково-дослідний центр. Але самі дослідження проводити було ніде. Після розпаду Радянського Союзу всі антарктичні станції залишилися Росії. Британські вчені, розповідає колишній дипломат, із перевірками приїжджали до Києва та Харкова. Тим часом сам Комісаренко вів перемови в Лондоні.

Сергій Комісаренко, надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії (1992-1998):

Я працював над тим, щоб переконати британській уряд не продавати таку станцію, а подарувати її Україні, як ознака доброго ставлення між нашими країнами.

І британці таки подарували.

Геннадій Міліневський керівник першої Української антарктичної експедиції:

Ним ми грали разом із британцями в такому матчі на льду. І потім всю зимівлю грали цим м'ячем, бачите, він такий побитий трошки і потім в кінці розписалися бачите, написано "Вернадський Ферст Вінтер - перша зимівля 95-97".

У першу експедицію українських полярників вів Геннадій Міліневський. Він досвідчений науковець. І сам запропонував свою допомогу антарктичній станції.

Геннадій Міліневський, керівник першої Української антарктичної експедиції:

Мета була - прийняти станцію і, відповідно до меморандуму ніж Україною і Британією, ми мали продовжувати деякі дослідження, ми мали це робити 10 років.

Українці мали спостерігати за озоновою дірою над Антарктикою, яку ще у 80 помітили британські дослідники. На станції безперервно відстежують зміни клімату. Міліневський пробув там 18 місяців.

Геннадій Міліневський, керівник першої Української антарктичної експедиції:

І практично кожного літа антарктичного, тобто десь в січні-лютому-березні, я виїжджав на станцію разом з сезонною експедицією і там встановлював програми нові, обладнання, разом з сезонним загоном.

На станції Міліневський займався геофізичними дослідженнями, але його головним завданням було підтримання колективу.

Геннадій Міліневський, керівник першої Української антарктичної експедиції:

Шо стосується психології, то там були моменти, що люди якось не сприймали одне одного.

Ужитися одне з одним - найголовніше на станції, - розповідає директор Національного антарктичного центру Євген Дикий. Зараз тут саме набирають охочих у 27 полярну експедицію. Потрібно 12 людей: сімох науковців, лікаря, кухаря, електрика, механіка та айтішника.

Євген Дикий директор Національного антарктичного наукового центру:

Фізичні навантаження у нас не якісь фантастичні, то психологічне навантаження реально дуже значне, да, вона матиме фантастичну пригоду, вона матиме безліч фантастичних вражень, але рік ізоляції, коли ти крім 12 людей членів експедиції ти десь 9-10 місяців на рік всіх інших можеш бачити хіба що по скайпу.

А ще не бачиш і сонця, бо пів року триває полярна ніч. Найскладніше, розповідає Євген Дикий - знайти в експедицію саме робітників, бо на запропоновані гроші не дуже хочуть їхати. Але зараз чекають напливу уперше за 20 років полярникам підвищили зарплатню - до п'ятдесяти тисяч, це в два з половиною рази більше, ніж було. На карті Євген показує нам, який вигляд має українська станція.

Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру:

Оце головний житловий комплекс він двоповерховий. Нижній поверх спальні, верхні поверх - їдальня кухня, кают-компанія. Оце одноповерховий лабораторний корпус, отут лабораторії та офіси науковців, оце дві великі чорні споруди паливні баки, оце дизельна, можна сказати, гаряче серце станції; оце - склад, оце - так само склад, зроблений із колишнього паливного бака, і оце елінг для човнів.

Станція нині потребує модернізації.

Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру:

Україна ні копійки не вкладала, а тільки експлуатувала, те що станція взагалі дожила в нормальному стані до нашого часу - це величезна заслуга наших полярників. Вони реально до неї ставилися як до рідної домівки.

Але ж цікаво побачити, яка станція всередині. Тут є і простора кухня, і кімната для розваг із більярдом. А ще традиції. Частину з яких перейняли в британців.

В нас є традиція, коли ми всі занурюємося в океан на Мідвінтер.

Один раз в рік напередодні свята Мідвінтер начальник станції готує сніданок всій команді по замовленому меню.

Щосуботи кожен член команди має гарно вдягнутися та підготуватися до святкової вечері.

На оновлення вже потроху почали виділяти кошти. Спершу там замінять енергетичну систему. Але не лише це очікує антарктичну станцію найближчим часом. 27 експедиція планує вирушити туди на власному кораблі - науковому океанському судні льодового класу. Йому стільки ж років, як і нашій Незалежності. І придбали його у британців.

Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру:

Це судно, яке ідеально відповідає всім нашим потребам, по-перше, це - дійсно криголам.

Символічно те, що саме цей корабель віз українських полярників у першу експедицію, якою керував Геннадій Міліневський. Чоловік востаннє там був 10 років тому. І попри поважний вік - планує повернутися туди знову.

Геннадій Міліневський, керівник першої Української антарктичної експедиції:

Я сумую і дуже хочу повернутися.