Полюють на "Шахеди" щодня і щоночі: як працюють зенітники [ Редагувати ]
Українське небо захищають військові на системах протиповітряної оборони, пілоти літаків, а також мобільні вогневі групи. Бійці цих екіпажів до повномасштабного вторгнення були водіями або волонтерами. Тепер діють як єдиний бойовий організм, полюють на ворожі дрони над Харковом.
Як працюють зенітники, що відчувають, коли вдається поцілити у ворожий безпілотник та що роблять, аби обійти тактику ворога. Про це репортаж Світлани Шекери.
У розрахунку цієї зенітки шестеро нацгвардійців. Вони вдень і вночі полюють за "Шахедами", які летять на Харківщину. В'ячеслав на позивний "Чорний" у розрахунку є стрільцем. Про свою роботу говорить скромно.
В'ячеслав, позивний "Чорний", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Не просто сидимо де-небудь, а стараємось щось зробити, щось. Якщо він не долетів, уже значить щось вціліло, життя остались чиїсь цілі.
Боєць каже, ворог модернізує свої БпЛА, змінює тактику, і до "Гераней", і "Шахедів" у небі все важче дотягтися.
Висоти. В основному висоти. По скорості ще можна його підкоректувати, робота, а по висоті, якщо ти його не достаєш, ти його в будь-якому випадку не достанеш.
За неспокійну ніч, коли безпілотники летять роями, бійці можуть вистріляти сотні набоїв.
Ось зараз заряджена, у нас 100 штук, по 50 в коробі. І 3,5 секунди вони вилетіли.
А після зміни обов’язково переглядають відео, аналізують та напрацьовують швидкість і вправність на симуляторі.
Ігор Боков, позивний "Мент", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Після кожного чергування працюємо над недоліками, дивимось відео, робимо висновки. Тактику нашу треба і на випередження у тому числі міняти. Те, що вони задумали, намагаємося передбачити - як вони можуть, з якого боку летіти, на якій висоті й що для цього потрібно.
Командир розрахунку у зенітники прийшов із піхоти, перевели після поранення, якого зазнав під Кліщіївкою. Каже, кожне збиття - то командна робота. Він хоч і має найбільше бойового досвіду, та завжди радиться з бійцями.
Олександр, позивний "Анубіс", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Хочу зважити й почути їхню думку. І після того, як почув, зважити та ухвалити якесь рішення. Раптом може бути так, можу ж і я теж помилятися.
Що складніша ціль, тим більше емоцій після влучання.
Олександр, позивний "Анубіс", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Коли дуже маленький відсоток того, що ти його зіб'єш, бачиш його на великій відстані. І шанс поцілити в нього дуже малий. При цьому, ну, звичайно, все одно стріляєш, правильно робиш на випередження і потрапляєш у ціль. Ось це, звичайно, більше викликає у всіх емоцій.
А після кожного влучання, кажуть нацгвардійці, прокидається азарт.
Азарт мисливця, мабуть. Мотивація така, що збитий чи, як ми називаємо його, підранок, він все одно не долетить до цілі тієї, яку росіяни в нього втюхали, і він не долітає.
Коли ж закривають небо над Харковом, кожен із бойового розрахунку знає, що в цей момент хтось так само відбиває атаки над їхнім рідним Запоріжжям чи Дніпром.
Захищаємо одну, цілу, всю нашу Україну. Не окреме якесь місто, а всю Україну!
