До річниці трагедії Бабиного Яру у Києві заклали перший "камінь спотикання" [ Редагувати ]

До 80-ої річниці трагедії Бабиного Яру у столиці заклали перший "камінь спотикання". Загалом, по всьому місту, таких буде 80. Ці камені - нагадування про киян, які в роки окупації постраждали від гітлерівців. Більше - у сюжеті Лариси Золотарюк.

Такі камені можна зустріти у багатьох містах світу. Це невеликі бетонні куби 10х10 см. Їх встановлюють на тротуарі перед будівлею, в якій жила чи працювала людина, яку переслідували нацисти. На верхньому боці - латунна табличка, на якій ім’я та інформація про цих людей.

Анатолій Подольський, директор Українського центру вивчення історії Голокосту:

Камінь - це ж те, що ніколи не зникає. Наприклад у єврейській традиції, коли на цвинтар приходять, у християнській традиції квіти приносять, да? А за єврейською традицією - камінці кладуть. Тому що камінь - це іще й у Старому Заповіті про це написано. Це така вічність, да? Це незабуття тієї людини.

Проєкт започаткували 96-го року у німецькому Кройцбергу. Від того часу встановили 75 тисяч меморіальних каменів по всьому світу. Зокрема, в Рівному та Переяславі-Хмельницькому. У Києві їх передбачено 80. Перший присвячений пам’яті Людмили Ткач.

Катерина Осіпчук, представниця Київського освітнього центру "Простір толерантності":

Зараз ми знаходимось на Фролівській 3. Власне, це місце, де певний час жила Людмила Ткач. Людмила Ткач є однією із 29 осіб, про котрих відомо, що вони пережили трагедію Бабиного Яру, що вони вижили в час розстрілів та змогли вибратися.

Цей проєкт ініціювало Посольство Німеччини в Україні. А втілив в життя Український центр вивчення історії Голокосту. До пошукової роботи залучили вчителів історії та їхніх учнів.

Валентин Мондриївський, заступник голови Київської міської державної адміністрації:

Майже всі заклади позашкільної освіти, гуртки для пошуку героїв цього проекту. І те, з яким ентузіазмом і відповідальністю наші юні кияни взялись за роботу, свідчить про неабияку обізнаність і розуміння суті цієї трагедії. І це важливо саме для нашого молодого покоління. Ми працюємо над цим далі.

Загалом у світі камені спотикання закладають в пам'ять про жертв Голокосту - євреїв та ромів, пацієнтів, які обрали евтаназію, та жертв політичних і релігійних репресій.