На фронті ворог знову атакував українські позиції із великокаліберної зброї [ Редагувати ]

Далі - новини з фронту. Зранку на Сході країни противник із 82-х мінометів ударив по наших позиціях поблизу Причепилівки на Донеччині. Втрат серед військових немає. Два порушення режиму тиші зафіксували минулої доби. Біля Новоолексіївки ворог атакував із великокаліберних кулеметів і гранатометів, а біля Опитного - зі стрілецької зброї. На ворожі провокації українські армійці відкривали вогонь у відповідь.

Свіжі вирви, осколки та залишки від ворожих мін і снарядів. Ось так тут виглядає перемир'я. Передова на Світлодарській дузі. З окопів та бліндажів без потреби наші солдати не виходять. Адже, тільки земля рятує від смертоносного металу. А ворог ним рясно поливає українські позиції.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Даємо відповідь і ми їх утихомирюємо потихеньку і з їхньої сторони обстріл припиняється на день. Тут обстріли кожен день у нас. Не було такого дня, щоб не було обстрілу.

А давати по зубах ворогу армійці вміють добре. Днями на цій ділянці наші солдати ще й відігнали супротивника з його позицій.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Трохи некомфортно вони себе почувають, тому що ми вже знаємо їхні позиції, знаємо звідки вони спостерігають і ведуть вогонь. Ми до них вже пристрілялися, працюємо дуже точно і злагоджено і їм прийшлося відійти трохи подалі на метрів двісті. Тепер вони вже звідти ведуть вогонь, а звідси вже бояться.

А тут ще й іронія долі. Вороги хотіли підпалити поле димовою шашкою, аби вогонь перекинувся на українські позиції. Але сталося навпаки. Зайнялися укріплення неприятеля.

-Він вилазив зі свого спостережника і підпалював "дим". Тоєсть він хотів підпалити "дим" і кинути вперед до нас. Але він в нього в руках взірвався. Із-за цього, що він підпалив цей дим, в них згорів спостережний пост і бліндажик ще. І по ходу там було БК, потому що взривалося так.

Олександрові - сорок вісім. Боронить Україну на фронті сьомий рік. А до війни на Сході був підприємцем. Мав достаток.

На ринку були свої точки. І в Криму поки не віджали. З Херсона возили фурами лучок, арбузик, динька, оце таке.

Утім Олександр не змирився, коли на рідну землю напав ворог. Каже - бізнес зачекає, бо ж є справа важливіша за нього.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Да, не зміг повернутися я до підприємницької діяльності, все їжджу і їжджу сюди. Все думаю - повернуся із перемогою. Хочу, аби крайня моя ротація була усе ж із перемогою…