Фронтова Мар'їнка опинилась під щільним ворожим вогнем [ Редагувати ]

Поблизу східного кордону, на фронті, зранку під щільний вогонь з ворожої артилерії калібру 122-мм та 120-х мінометів потрапили наші позиції біля Мар'їнки. Ворог цинічно бив із Петровського району окупованого Донецька.

Як зазначили у штабі, відстань до найближчих житлових будинків становила 100-120 метрів. Українські солдати вогонь у відповідь не відкривали, аби не наражати на небезпеку мирних жителів. Втрат у війську немає. Детальніше про ситуацію на передовій - Ігор Левенок.

Ігор Левенок, кореспондент:

Селище Верхньоторецьке. Війна розділила цей населений пункт. По суті, лінія розмежування тут пролягає по вулицях. Отам - вже тимчасово окупована територія із російськими рублями, із російською, так званою гуманітаркою, яку, зазвичай, завозять у ящиках для зброї. Армійці кажуть, там роблять це регулярно, а потім звідти щось "прилітає".

Запеклих боїв тут зараз ніби й нема. Але й про перемир'я не йдеться. Ворог укріплює свої позиції. Проводить розвідку. І стрілянина з його боку вже як "добрий день". Можуть вгатити і вдень, і в ночі.

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Починають ті, хто тут на передових позиціях, мабуть, якісь місцеві ці алкаші невпорядковану абсолютно стрільбу. Але як бачимо, результату в них тут не було ще…

Погода теж вносить свої корективи.

-Зараз зеленка впала і дуже гарно все проглядається, особенно, коли "одноглазі" їхні сидять снайпери, то нам приходиться хитрити трошечки.

Олексій, військовослужбовець Збройних сил України:

Ви, можливо, не чули, зараз поки записували нас, там десь у сусідів якась стрілкотня, простріл був. Тобто зараз поки не застосовується артилерія по нашій ділянці, проте сказати, що противник мовчить - не можна. Стріляють регулярно зі стрілецької зброї, з гранатометів, кидають всяку гидоту з коптерів. Ну і так, страждають місцеві. Нещодавно був обстріл з АГСа по одній із позицій. У нас руйнувань ніяких, а місцевій жінці в хаті дах пробило.

-Треба відсіч дати, то ми даємо, але ми не працюємо по мирному населенню так, як вони.

Із першої миті у центрі селища здається спокійно. Плине мирне життя. Люди прямують у справах. Гуляють із дітьми. Та майже на усіх спорудах війна лишила свої мітки. Вони посічені осколками. І тиша тут оманлива.

-Є навіть люди, які прекрасно розуміють, хто по ним стріляє, і хто там знаходиться, проте в них і досі голова "промита" деякими телеканалами.

І то - проблема. Українського мовлення в ефірі тут майже нема. Натомість, ворожа пропаганда лунає з усіх приладів. Та навіть попри це настрої місцевих мешканців помітно змінилися. Надворі вже не 2014  рік.

Віктор, військовослужбовець Збройних сил України:

Хто бачить, як там люди живуть, там біднота. А в когось родичі там. Розказують, що село жило краще до цього всього, поки оці не прийшли. Кажуть не дай Боже, хлопці, ми ж тут без вас ніяк.

Віктор, житель Верхньоторецького:

- Де краще жити - тут, або там?- Я за Украину! Я в "ДНР" не хочу, я за Украину! Я хочу, чтобы Украина была и единое - чтоб все было, чтоб и Донецк был у нас, чтоб все было вместе…