Заробітчани та смерть: що отримає родина у разі нещасного випадку на виробництві? [ Редагувати ]

А далі - про українців, які шукають кращої, трудової долі за кордоном. Майже чотири тисячі наших співвітчизників - не повернулися із заробітків. Бо... загинули на виробництві.

На що в такому разі може розраховувати родина працівника? Наші кореспонденти - знайшли сім'ю, яка втратила годувальника за кордоном. А також поговорили з тими, хто в чужих країнах дає роботу українцям. Тож далі матеріал - про страшну ціну заробітчанства.

Михайло мріяв побудувати це обійстя. Тут була хата його бабусі, тут він виріс і хотів, аби тут росли і його діти.

Міша мій поклав сам своїми руками цей будинок.

Зводив хату в перервах між заробітками в Європі. Цю зиму збирався нарешті провести вдома з дружиною та дітьми.

Тетяна Гріздак, вдова заробітчанина:

Мав 20 числа приїхати додому, і 24 в нього День народження мав бути. 43 роки, мені завтра День народження. Ми хотіли разом його справити. Його ніколи дома не було - ні на одне День народження.

Не вдалося і зараз... Михайло додому не приїхав. За кілька днів - загинув на будівництві в Бельгії.

Я по-чесному, не годна йти до хати. Ще не годна звикнути, що вже нема і не прийде вже більше додому.

Щоб бодай якось оговтатись, Тетяна багато часу проводить зі свекрухою - пані Ганною. Саме їй вона й телефонувала того трагічного дня.

Тетяна Гріздак, вдова заробітчанина:

Ще пси вили - мама каже, боже, що це так пси виють сусідські. Я кажу, не знаю, вже так, мені аж голова від тих псів болить. Мама каже, я дзвоню до Міши, Міша трубки щось не бере.

За кілька годин подзвонили колеги Михайла. Під ним - обвалилися риштовання, і він впав із семиметрової висоти. Потрапив до реанімації. Пані Ганна тоді теж була на заробітках в Італії. Звідти встигла першою прилетіти до Бельгії в лікарню до сина.

Ганна Паращук, мати загиблого заробітчанина:

Прийшла жіночка, яка володіла російською мовою, вона сказала, що лікарі хочуть відключати апарати, що вони чекали на мене. І я почала кричати, що я не даю відключати апарати, бо я хочу, аби він ще трошки жив, но він був уже холодний повністю.

Подібні трагедії на будівництві в Бельгії стаються не вперше. Пів року тому в Антверпені - разом із риштованням завалилась і частина будівлі школи, яку мали відкривати до першого вересня. Тоді загинули п'ять іноземних заробітчан, десятки отримали поранення.

Олена Абрамович, кореспондентка:

За цими красивими фасадами - чимало смертельних історій. Щороку в Бельгії на будівництві гинуть від п'ятдесяти до ста осіб. Часто - саме іноземці. Бо робочих рук у країні не вистачає. Кожен третій будівельник на майданчику - приїхав з-за кордону.

І попри те, що нещасні випадки сталися в Західній Європі, де завжди був високий рівень соцзахисту, часто навіть легально працевлаштовані українці та їхні сім'ї можуть залишитися без європейської підтримки.

Карло Брісколіні, регіональний секретар Федерації профспілок FGTB:

Українець приїхав від польської фірми, яка працювала на нідерландську, а та, своєю чергою, на двох основних бельгійських замовників. Це вже чималий ланцюжок підрядників, що створює проблему. До того ж є чимало питань до типу контракту - не зрозуміло, чи він був найманим працівником, чи працював сам на себе.

Допомогти родині Михайла зголосилися бельгійські профспілки. Карло Брісколіні представляє Федерацію профспілок у місті Шарлеруа, де працював Михайло. Каже, за європейськими законами, члени сім'ї загиблого робітника, які не мають доходу, можуть претендувати на пенсію. У Бельгії це 30% від заробітної плати для дружини, по 15% - на дітей чи батьків. Але Михайло хоч і працював цілком законно, втім, мав не зовсім прозорий контракт. А отже, його родина може залишитися ні з чим.

Ян Буленс, бельгійський адвокат, який веде справу Михайла:

Проблема в тому, що працівник, який загинув, мав цивільний контракт, що кваліфікує його як самозайняту особу.. Ми хочемо через суд перекваліфікувати цей контракт. Довести, що він був найманим працівником, який мав керівника. І тоді родина зможе отримати компенсацію.

Суди можуть тривати роками, каже адвокат. Але він взявся за справу й налаштований рішуче. Допомогти обіцяють і дві найбільші профспілки Бельгії. Вони оплатять юридичні витрати й обʼєдналися заради спільної мети - продемонструвати бельгійській владі, що в секторі будівництва час навести лад.

Карло Брісколіні, регіональний секретар Федерації профспілок FGTB:

Про відмову від іноземних працівників не йдеться. Без них ми не впораємось. Але зараз ситуація така, що вони роблять що заманеться і як заманеться. У питанні соціального захисту та безпеки на роботі вони часто не поінформовані й не розуміють місцевих правил і законів.

За перші дев'ять місяців цього року за кордоном померли щонайменше 3 700 українців. І це лише Офіційні дані українського МЗС. Найбільше смертей зафіксовано в найпопулярніших серед заробітчан країнах - Польщі, Італії, Німеччині й Чехії. Найчастіше ці історії закінчуються збором грошей серед рідних на транспортування тіла додому. Коштує це від трьох з половиною тисяч євро. Сімʼї Михайла зібрати кошти допомогли колеги. Як жити далі, вдова не знає. Через хворобу восьмирічного сина вона навіть не може вийти на роботу.

Тетяна Гріздак, вдова заробітчанина:

В нього як буває алергія, від причини - від шоколаду, запахи він може почути, навіть може знервуватися в нього може бути алергія. Я навчилася колоти й так я вдома, бо поки швидка доїде, то мені приходилось, бо він раз був завмер.

Зібрати та надіслати необхідні для суду документи до Бельгії сімʼї допомогла й українська профспілка, яка співпрацює з європейськими. У таких справах доказами може бути будь-що: фото з робочого місця, графіки виходу на роботу чи смс-листування з керівником.

Василь Андреєв, голова Профспілки будівельників України:

Навіть за відсутності будь-яких документів, якщо людина постраждала або бачить, що вона може постраждати найближчим часом, можна ситуацію довести до того, що права людини будуть захищені. Принаймні частково.

Головне, аби родичі робітників боролися за справедливість. Звертались до профспілок. Інакше смертельні інциденти залишаються без належного розслідування.

Василь Андреєв, голова Профспілки будівельників України:

Наша профспілка будівельників України веде на своєму сайті ресурс допомоги українським будівельникам за кордоном, де ви можете відкрити 27 країн ЄС і знайти контакти профспілок, які вас там у будь-якому випадку у разі нещасних випадків приймуть і проконсультують.

Але попри те, вдасться домогтися компенсації чи ні, сімʼї Михайла важливо зʼясувати, що саме сталося і хто в цьому винен. І, можливо, допомогти іншим заробітчанам.

Ганна Паращук, мати загиблого заробітчанина:

Бо якщо я не врятувала свого сина, завтра на цьому місці там може бути другий син. Най буде не мій син, але він теж чиясь дитина.