Війна на Донбасі: ворог обстрілював мирну територію [ Редагувати ]

Водночас минулого тижня під вогнем противника опинилися мирні квартали. Наш воєнкор Руслан Смещук спілкувався і з тими, хто тримає оборону, і з тими - хто живе по сусідству із війною.

Станиця Луганська. Тут - пункт пропуску на непідконтрольну територію. І саме по околицях цього міста вдарили ворожі снаряди. Били довго і щільно.

Олександр, житель Станиці Луганської:

Не менше ніж полчаса. Ну выстрелов ну сорок наверное.

Більшість снарядів поцілили по залізничних підприємствах. Одна із мін поранила охоронця.

А тут міна влучила в дах барачного будинку. В середині була власниця. Після обстрілу, розказує її сусідка, жінка все залишила й поїхала геть.

Ольга, жителька Станиці Луганської:

Она сама була в комнати, спряталась в шифоньере. Потом вышла - еще стреляли и она ушла звідси.

Того ж дня, окрім Станиці Луганської, ворог обстріляв позиції поблизу Старого Айдара.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Приблизна кількість снарядів - це по 40 на кожний населений пункт. Вогонь вів супротивник з тимчасово непідконтрольної території.

В результаті - тисячі людей залишилися без світла.

Але є такі фронтові селища, де обстріли не припинялися ніколи. Новоалександрівка. Майже знелюднене село під Попасною. Фронт тут проходить Так близько, що можна бачити ворожі бліндажі.

Тут майже не залишилося мирних жителів. Антоніна Федорівна - одна з останніх.

Антоніна Федорівна, жителька Новоолександрівки:

Як бахкає - отак хата ходором ходє. І криша уже там протіка. А там завалилася.

Бабусі майже дев'яносто років. Разом із п'ятьма котами вона живе у напіврозваленій хаті.

Вона й окупацію села, і потім його звільнення бачила. Раніше їй допомогла донька, а потім вона... зникла. І старенька залишилась зовсім одна.

Антоніна Федорівна, жителька Новоолександрівки:

Оце дочка була, тут жила. А тоді заболіла, і поїхала до дітей... у неї діти. В городі.

У хаті немає світла - ще від початку війни. Тож чи не єдиним джерелом енергії й тепла є ось ця груба. Її теж перекосило, коли відвалилася стіна. Та нещодавно її полагодив один із нечисленних сусідів.

Ще бабусі допомагають військові. Харчі, дрова, води принести.

Володимир, військовослужбовець Збройних сил України:

Даємо їй продукти, сахар, макарони, крупу - таке. Ну там якщо треба води занести - хлопці заходять до калітки.

Але родичів, за якими старенька страшенно сумує, вони, звісно, замінити не можуть. Лише іноді роблять нестерпне життя трохи легшим.