Війна на Донбасі: по українських позиціях били із забороненої зброї [ Редагувати ]
На Донбасі стабільно... гучно. Сьогодні по українських позиціях били з протитанкових гранатометів та заборонених важких мінометів. Наші бійці надійно тримають оборону. Адже в кожного є вагомі причини для цього. Які? Вони розказали Руслану Смєщуку.
-Он там наши ребята, а вот тут линия фронта получается.
Терикони на обрії, степовий вітер проймає до кісток. Лінія фронту між окупованим Донецьком і вільною Красногорівкою. Зараз тут спокійно, а загалом - не дуже,- кажуть бійці.
Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:
У них немає такого поняття як свято і перемир'я. Вони так само і продовжують. Які калібри застосовують? Найчастіше це АК-74 і та міномети 82 і 120 калібру.
Семен, військовослужбовець Збройних сил України:
Стріляють, застосовують важкі калібри. Стріляють по нам, стріляють по нашим сусідам. Сьогодні навіть спокійний день. А зазвичай працюють і добре. Постійно літають безпілотники, постійно шастають якісь незрозумілі особи.
Харизматичний Семен охоче показує, що тут і до чого. На війні він, хоч і з перервами, від самого початку. Його бойова біографія доволі незвична.
Семен, військовослужбовець Збройних сил України:
Я- три скликання депутат місцевих рад, в себе в Сумський області. Навіть рік був головою облради. Почалася війна - пішов спочатку добровольцем, повернувся, побув головою облради, потім знову повернувся на фронт і в принципі воюю з тих пір. А виборці мене все обирають і обирають. На жаль, не їжджу на сесії - треба зустрічати гостей.
І тут я згадую, що ми вже бачилися. Ось тут.
Це - червень минулого року. Мирна територія. Рольові полігонні маневри. Це - як комп'ютерна гра, але в реальних умовах. На учасниках - справжні обладунки і чудернацькі костюми. Семен - у команді гоблінів. Зі щитом і мечем.
Нині Семен знову на передовій. Жартує, мовляв, там він грав за гоблінів, а тут - воює проти них.
Семен, військовослужбовець Збройних сил України:
Хай приходять. Є чим зустріти. Ті, хто кажуть, ой йо йой - там накопичується стільки-то тисяч, стільки-то тисяч - байдуже. В нас в Збройних силах України достатньо сил та засобів дати відсіч.
У сусідньому бліндажі нас зустрічає Ольга. Дівчина - вчителька англійської. А на фронті - стрілець. Зараз саме її зміна на спостережниковому пункті. В її родині воювали майже всі чоловіки.
Ольга, військовослужбовиця Збройних сил України:
В мене батько служив, дядько служив, мій племінник, так шо і я вирішила. Моя родина мене підтримала - вони розуміють чому я так вирішила. В школі - не дуже зрозуміли, але чекають.
Невдовзі в неї закінчується контракт. Далі - мирне життя.
Ольга, військовослужбовиця Збройних сил України:
Повернусь до школи і буду знову працювати у школі.
Іноді цікаві зустрічі трапляються тут, на передовій. Коли бачиш таких багатогранних мотивованих людей - розумієш, що передній край - у надійних руках.